Проблемні аспекти взаємодії сторін кримінального провадження зі спеціалістами | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Юридична практика

Проблемні аспекти взаємодії сторін кримінального провадження зі спеціалістами

Опубліковано

on

Валерій ЖИДКОВ, детектив Національного антикорупційного бюро України

Розслідування злочинів, насамперед у сфері економіки, включає в себе вирішення стороною обвинувачення ряду складних питань, у тому числі, які стосуються різноманітних галузей життєдіяльності, на шляху до встановлення об’єктивної істини в кримінальному провадженні.

Обов’язковим елементом такої діяльності є взаємодія сторін кримінального провадження з широким колом учасників провадження, в тому числі зі спеціалістом, яким є особа, що володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування й судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (частина 1 статті 71 КПК України (далі —КПК). Тому, напевно, більшість тих, хто брав участь у досудовому розслідуванні в якості сторони кримінального провадження, саме під час розслідування означеної категорії справ мали досвід взаємодії зі спеціалістами або, принаймні, розуміють, що це є дуже важливою складовою процесу таких розслідувань.

Труднощі практичної реалізації

На практиці, в ході розслідування проваджень з метою з’ясування певних обставин вчинених злочинів, що потребують спеціальних знань, зокрема, щодо дотримання законодавства в різних сферах економічної діяльності сторони кримінального провадження, звертаються до відповідних підприємств, установ та організацій про виділення спеціалістів, які володіють необхідними знаннями в цих сферах. Проте при реалізації цього у практичній діяльності виникають деякі труднощі, пов’язані з недостатньою правовою процесуальною регламентацією цих питань. Зупиняючись на проблемних аспектах взаємодії сторін кримінального провадження зі спеціалістами, на мій погляд, необхідно виділити наступні.

  • По-перше, аналізом норм кримінального процесуального законодавства вбачається, що воно не містить загального (визначеного) порядку залучення спеціаліста в кримінальне провадження, а КПК лише визначає, хто є спеціалістом, для чого він залучається, його права та обов’язки. При цьому в зв’язку з відсутністю у кодексі порядку залучення спеціаліста це питання залишається остаточно не вирішеним. Наприклад, на практиці,сторона обвинувачення здійснює залучення спеціалістів за письмовим зверненням та подальшим його погодженням зі службовими особами відповідних установ та організацій, в яких працюють спеціалісти. Оскільки КПК не містить стандартів, що визначають такий порядок залучення спеціаліста, в зв’язку з цим залишаються не вирішеними питання щодо обов’язковості виділення спеціалістів, визначення строків, протягом яких вони виділяються, а також на який саме строк. Особливо це актуально в контексті змін до КПК, внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 р., відповідно до яких строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 219 КПК)

Так, наприклад стороною обвинувачення спеціалісти Державної аудиторської служби (далі — Держ аудитслужби) для участі в перевірках у рамках кримінальних проваджень залучаються відповідно до Порядку взаємодії між органами Державної контрольно-ревізійної служби, органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1166/13040 (далі—Порядок), який регламентує питання взаємодії таких спеціалістів з правоохоронними органами, хоча з урахуванням законодавчих змін та створенням нових органів досудового розслідування, вже є застарілим.

Детективи НАБУ спеціалістів Держаудитслужби залучають на підставі, п. 2 ч. 2 ст. 19-2 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України». Крім того, на практиці виділення спеціаліста Держаудитслужбою за ініціативою сторони обвинувачення може тривати близько трьох—чотирьох місяців.

Враховуючи, що КПК складає основу кримінального процесуального законодавства України, тому необхідним є передбачення в ньому обов’язку виділення підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, до компетенції яких відноситься вирішення питань із використанням спеціальних знань у будь-яких галузях (сферах) діяльності, спеціалістів за письмовим зверненням сторін кримінального провадження у строки, що погоджуються такими суб’єктами та на строк, необхідний для проведення і закінчення вчинення дій з розв’язання поставлених запитань.

Щодо права спеціаліста виконувати певні дії для надання допомоги

  • По-друге, не менше важливим є передбачення в КПК права спеціаліста виконувати певні дії для надання допомоги, а також документального оформлення результатів його діяльності (наданих консультацій). Так, відповідно до частини 2 статті 71 КПК спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Тобто вказана норма не обмежує форми надання спеціалістом технічної допомоги та на практиці можуть використовуватись й інші їх види.

Залучений у кримінальне провадження спеціаліст може надавати консультації під час досудового розслідування (частина 1 статті 71 КПК) та має право: ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження тощо (частина 4 статті 71 КПК). Також спеціаліст зобов’язаний виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань (частина 5 статті 71 КПК).

Отже, відповідно до вищенаведених норм залишається незрозумілим, яким саме документом оформлюється результат використання спеціальних знань спеціаліста, залученого в кримінальне провадження, а також в якому вигляді він надає консультації та пояснення стороні кримінального провадження, або у вигляді письмових консультацій та пояснень, чи у вигляді довідок, висновків, або саме під час його допиту?

Згідно з вищевказаним Порядком та сталою слідчо-прокурорською практикою спеціалісти Держаудитслужби залучаються для участі в проведенні перевірок, що здійснюються правоохоронними органами під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях, за результатами яких вони складають відповідні довідки. Стороною обвинувачення також залучаються спеціалісти різних галузей, у тому числі – аудитори, оцінювачі тощо, які за наслідками наданої допомоги також складають різні документи (довідки, акти, звіти тощо).

Слід відзначити, що на практиці стороною захисту іноді також здійснюється взаємодія зі спеціалістами для отримання від них допомоги в питаннях, що потребують спеціальних знань, за наслідками чого останніми складаються різні за формою документи, які за клопотанням сторони захисту долучаються до матеріалів кримінального провадження та враховуються стороною обвинувачення під час розслідування. Враховуючи, що на цей час, залишається законодавчо не вирішеним можливість проведення під час досудового розслідування ревізій та перевірок, висновки яких є документами (частина 2 статті 99 КПК), що в розумінні частини 2 статті 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, тому постає питання необхідності передбачення в КПК, що документи, складені залученими в кримінальне провадження спеціалістами, відносяться до документів, визначених статтею 99 КПК. Крім того, доречним було б передбачення у КПК право спеціаліста вчиняти ним дії, необхідні для надання допомоги та складення за результатами такої допомоги довідок, актів, звітів, висновків спеціаліста тощо.

Визначення статусу, в якому може бути допитано спеціаліста

  • По-третє, необхідним є чітке визначення КПК статусу, в якому може бути допитано спеціаліста, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. У зв’язку з цим, на мою думку, необхідним є передбачення в КПК можливості проведення допиту спеціаліста, саме в статусі спеціаліста, що сприятиме більш повному розумінню нюансів сфери діяльності, в якій він надає консультації, характеру проведених дій для надання допомоги, інколи специфічного понятійного апарату, що передбачає його сфера знань, а також сформульованих ним відповідей на поставлені питання сторони кримінального провадження. Крім того, з урахуванням вищезазначених аспектів документального відображення результатів наданої спеціалістом допомоги необхідним є передбачення можливості його допиту саме в цьому статусі.

Із метою попередження можливих зловживань з боку спеціалістів (або інших учасників провадження) під час надання допомоги в рамках кримінального провадження, слушним є передбачення в КПК відповідальності спеціаліста за неправдиві висновки (відповіді) на поставленні питання, а в Кримінальному кодексі України кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) та ст. 385 (відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків) для спеціалістів, шляхом внесення відповідних змін.

Законодавча невирішеність вищевказаних питань призводить до втрати часу на організацію залучення спеціаліста в кримінальне провадження та різних поглядів правників на можливість проведення спеціалістами певних перевірочних дій під час досудового розслідування, оформлення результатів наданої допомоги та статусу, в якому їх можна допитати.

Замість висновку

Резюмуючи викладене, на мій погляд, з метою вдосконалення процедури залучення спеціаліста в кримінальне провадження та порядку взаємодії з ним сторонами кримінального провадження, доцільним є вирішення цих проблемних питань шляхом внесення відповідних змін до КПК, положення якого регулюють кримінально процесуальні відносини між сторонами кримінального провадження. У зв’язку з означеним, цікавою є думка з цих питань правників та спеціалістів, які беруть участь у кримінальних провадженнях.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Купив житло вперше? Поверни один відсоток його вартості Деякі нюанси того, як це зробити правильно

Опубліковано

on

Катерина-Роксолана КАМІНСЬКА, молодший юрист АО «Танасишин, Михалевський і Партнери»

Я купив житло, чи маю я право на повернення частини від його вартості? Так, якщо таке житло — це перша нерухомість, яку ви придбали, то ви маєте право повернути суму збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а саме 1% від вартості такого житла.

 

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону Украї ни «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», а також згідно з п. 15-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі — порядок № 1740), громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (далі — збір).

Якщо я відношусь до осіб, які звільняються від сплати збору, то чому я його сплатив? Без сплати такого збору нотаріус не посвідчує договір купівлі-продажу нерухомості. Оскільки на даний момент відсутній механізм перевірки інформації про те, чи це перша нерухомість, яку ви придбали, тому збір доводиться сплачувати всім (в тому числі особам, які звільняються від нього). Згідно з п.15-3 Порядку № 1740 посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності платіжного доручення, що підтверджує сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (далі — платіжне доручення).

Чи міг я відмовитись від сплати збору й вимагати від нотаріуса посвідчення договору купівлі-продажу без такої оплати? У випадку, якщо ви відмовитесь від сплати збору, нотаріус має повне право відмовити вам у здійсненні нотаріальних дій. Відповідно до п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє особі у вчиненні нотаріальної дії, якщо останньою не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Чи повернуть мені кошти, якщо я купив не цілий будинок, а лише його частину? Так, вам буде повернуто вартість збору. Згідно із зазначеними вище нормативними актами право на повернення 1% мають особи, які придбали вперше: жилий будинок або його частину, квартиру, садовий будинок, дачу, гараж, іншу постійно розташовану будівлю, споруду, передавальний пристрій.

Які документи мені необхідні для повернення коштів? Договір купівлі-продажу нерухомості, а також платіжне доручення про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Як виглядає процедура повернення коштів? Процедура повернення коштів містить наступні етапи: 1) подання претензії до відповідного територіального підрозділу Пенсійного фонду України; 2) після отримання відмови від ПФУ у поверненні вам 1% — подання позову до суду; 3) після набрання рішенням законної сили — звернення до відповідного територіального підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про виконання судового рішення.

Я купував нерухомість кілька років тому та не зберіг платіжне доручення. Чи можливо його відновити? Так, вам необхідно звернутися до нотаріуса, який здійснював посвідчення вашого договору купівлі-продажу з проханням надати копії такого платіжного доручення. Дані такого нотаріуса визначені в цьому ж договорі. Керуючись п. 15-3 Порядку № 1740, сума збору сплачується особою за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса, а копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Яка гарантія того, що кошти будуть мені повернені? Якщо ви дійсно придбали житло вперше, оплатили 1% до Пенсійного фонду — вам буде повернуто цю суму. На даний час сформувалася єдина позитивна судова практика щодо задоволення позовів покупців. Згідно судових рішень, саме держава в особі Пенсійного фонду України повинна доводити той факт, що в кожному конкретному випадку покупець придбав житло не вперше. Неможливість ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитися в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Скільки часу займає процедура повернення суми сплаченого збору назад? Близько 3-х місяців. Проте у випадку, якщо Пенсійним фондом України буде подано апеляційну скаргу на рішення суду, така процедура може продовжитися ще на кілька місяців. Підсумовуючи усе вищезазначене, хочу наголосити на важливості інформування покупців або потенційних покупців житла про те, що в останніх є можливість повернути 1% від вартості такого житла. Оплата збору при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу порушує ваші права. Тому якщо ви купили житло вперше — скористайтесь можливістю повернути суму збору. Це, як мінімум, збільшить ваш сімейний бюджет (оскільки 1% від вартості середньостатистичної квартири це близько 10 000 грн), а, як максимум, поновить ваші права.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Корпоративна диктатура: як суди вирішують спори про squeeze-out

Опубліковано

on

Наталія ШВЕЦЬ, адвокат, юрист Ario Law Firm

В Україні почала формуватися практика судових рішень щодо примусового викупу акцій міноритарних акціонерів. На чиєму боці суд?

У 2017 році набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах». Згідно з нормами закону, власники понад 95% акцій українських підприємств мають право примусово викуповувати акції в міноритаріїв (squeeze-out). Як зазначають в НКЦПФР, на сьогодні в країні відбулося вже понад 100 процедур сквіз-ауту.

Ця процедура означає наступне: людина, яка володіє, наприклад, однією акцією величезного комбінату, повинна продати цю акцію на вимогу власника контролюючого пакету акцій, а натомість отримати за це справедливу ринкову винагороду. На практиці ж нерідко відбувається таке, що в деяких випадках Закон діє лише на користь мажоритарних власників, а дрібні акціонери отримують за продаж своїх акцій копійки. Деякі міноритарії взагалі не погоджуються з нормами закону та вважають примусовий викуп акцій неконституційним.

Висока мета

Як відомо, законопроект про squeeze-out був спрямований на імплементацію Директиви 2204/25/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи щодо пропозицій про поглинання в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Згідно Директиви, міноритарні акціонери можуть вимагати від власника 95 відсотків (мажоритарний акціонер) акцій товариства викупу за справедливою ціною акцій, що належать їм (sell-out) та навпаки — мажоритарій може розраховувати на обов’язковий продаж акцій власниками міноритарних пакетів (squeeze-out). Загалом вказаний закон мав на меті спростити процедуру виходу акціонерів-міноритаріїв, надавши їм можливість отримати за свої акції взамін адекватну суму коштів. У свою ж чергу, для акціонера-мажоритарія — це добра можливість зменшити свої адміністративні витрати на проведення зборів (розсилку повідомлень та інше) та можливість скинути вантаж «сплячих акціонерів» або як їх ще називають «мертвих душ».

Перерахування коштів за продаж акцій відбувається через ескроу-рахунок. Це рахунок умовного зберігання, який відкривається в банківській установі заявником вимоги. Його бенефіціарами є акціонери, в яких купуються акції.

Що по чому?

Найбільш поширеними проблемами в питаннях таких правовідносин є визначення справедливої ціни акцій, адже досить часто акціонери-міноритарії не погоджуються з тією ціною, за якою викупаються їх акції. Законом передбачено, що ціною обов’язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

  •  найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, прямо або опосередковано придбали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
  •  ринкова вартість акцій товариства, визначена суб’єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

У більшості випадків ціна визначається суб’єктами оціночної діяльності. Незгодні сторони мають право відстоювати свої інтереси в судах. І ця практика вже почала формуватися. Зокрема, в Реєстрі судових рішень вже міститься рішення Господарського суду Київської області у справі № 910/8714/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» до компанії BARLENKO LTD (Барленко ЛТД), ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ПАТ «ПУМБ». Серед вимог позивача: визнання недійсним рішення Наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь», яким затверджено ринкову вартість 1 простої іменної акції ПрАТ «МК «Азовсталь» у розмірі 0,564 грн, згідно звіту ТОВ «Оціночний стандарт», у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду та визнання недійсною публічну безвідкличну вимогу компанії BARLENKO LTD про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «МК «Азовсталь».

Отже, серед аргументів позивач називає невідповідність ціни примусового продажу акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» ринковій вартості, «законним очікуванням» позивача, а примусовий продаж акцій за заниженою ціною — порушенням права власності на мирне володіння майном, визначеним у статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд повністю відмовив у задоволенні позову, мотивувавши своє рішення, серед іншого, й тим, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна в разі його оцінки відповідно до цього закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Звіт про оцінку був направлений на рецензію двічі. Рецензії було надано Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» та Фондом державного майна України. В обох рецензіях не міститься висновок про визначення вартості однієї іменної акції ПрАТ «МК «Азовсталь» нижче ринкової.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що оцінка однієї простої іменної акції з 3,256% пакета акцій не заборонена законом, підтверджується суб’єктами рецензії, в тому числі Фондом державного майна України.

У справі № 910/2483/18 позивач обґрунтовував позовні вимоги неправильним розрахунком відповідачем ціни акції і просив стягнути різницю між ціною акції, яка, на думку позивача, є належною, та ціною, визначеною відповідачем. У даній справі, окрім іншого, позивачем у підтвердження невідповідності ціни придбання акцій був наданий висновок експерта судово-економічної експертизи, але позовні вимоги також не були задоволені.

Конституційні права vs squeeze-out

Ще одна з підстав, через яку акціонери-міноритарії не погоджуються з процедурою обов’язкового викупу акцій є, на їх думку, здійснення такої процедури в порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. Схожим чином діяли позивачі у справі № 908/137/18 за позовом акціонерів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД».

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відзначила в постанові від 19 грудня 2018 року у вказаній справі: «що підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені законом — ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»; законом передбачений обов’язок попереднього та повного відшкодування вартості акцій (ціна, сплачена через ескроу рахунок), а тому процедура сквіз-ауту не порушує право власності міноритарних акціонерів, а в розумінні положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції дотримано принципу законності».

STOP squeeze-out

Окрім вищенаведеного, серед механізмів, якими намагаються користуватися акціонери-міноритарії — це захист своїх прав шляхом зупинення операцій squeeze-out. Прикладом цього є досить цікава справа № 914/228/18, де позивачі просили задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони Центральному депозитарію цінних паперів включати акціонера в перелік (реєстр) акціонерів та емітенту. Заявник у справі посилався, між іншого, на те, що продаж акцій міноритарних акціонерів у процедурі «сквіз-аут» буде здійснено за заниженою ціною, яка не відповідатиме ринковій.

Ухвалою суду першої інстанції у справі № 914/228/18, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 05.04.2018 р., заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення.

В обґрунтування заявник зазначив, що вживаються дії, які свідчать про здійснення підготовки до проведення процедури «сквіз-аут» в порядку статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме було здійснено звернення зі скаргою до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо встановлення за результатами торгів на фондовій біржі економічно необґрунтованого біржового курсу.

Верховним Судом у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі відмовлено повністю. Суд зазначив: «суди попередніх інстанцій не врахували, що застосовані ними заходи забезпечення позову порушують права третіх осіб, що не є учасниками спору, зокрема права компанії власника домінуючого контрольного пакету акцій, та забороняють емітенту та НДУ вчиняти дії з метою проведення процедур, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», які є обов’язковими для них в силу вимог закону».

У ще одній справі про забезпечення позову № 905/611/18 заявник посилається на затвердження Наглядовою радою юридичної особи експертної оцінки вартості акцій для продажу в розмірі за акцію, що нижче її номінальної вартості. Також заявник зазначав, що на даний час існує велика вірогідність, що акції будуть продані без його згоди.

Судом відмовлено в задоволенні заяви. В якості підстав, серед іншого, також зазначено про те, що відповідно до ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» публічні обмеження не є перешкодою в здійсненні примусового продажу, тому обраний спосіб забезпечення позову не є направленим на захист прав заявника, який пов’язаний із намаганням отримати іншу (більшу) ціну за акції.

Короткі висновки

Як зазначають у НКЦПФР, десятки тисяч міноритарних акціонерів вже отримали кошти за свої акції: близько 450 млн грн вже виплачено і ще 350 млн грн знаходяться на ескроу-рахунках. Проте статистичних даних щодо кількості незадоволених результатами закону не існує. Вочевидь, такі випадки ми будемо вивчати через судову практику. Й виходячи із нинішніх реалій, можу припустити, що їх буде чимало.

Поки що варто розуміти:

  1.  Такі спори — компетенція виключно судів. І сторонам у відстоюванні власних інтересів необхідно буде збирати велику доказову базу. Наразі, суди на боці акціонерів-мажоритаріїв.
  2. Виходячи з уже існуючої судової практики, жоден суд не визнає процедуру сквіз-аут порушенням конституційних прав людини.
  3. Особливу увагу слід приділити у виборі об’єкта оціночної діяльності: наявності ліцензії, репутації, рекомендаціям. Результати оцінки за краще підкріпити рецензіями Фонду державного майна України.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Скасовуємо земельний мораторій через суд: політ нормальний

Опубліковано

on

Ольга БАЛИЦЬКА, депутат Київської міської ради

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» засвідчило незаконність мораторію на продаж сільгоспземель. Що скаже український суд?

 

У вересні 2018 року юристи компанії PwC Legal подали позов у Дрогобицький районний суд про скасування мораторію на продаж землі від імені власника земельної ділянки та покупця Дмитра Огнєва. Причина: приватний нотаріус відмовилася завірити угоду про купівлю-продаж «підмораторної» земельної ділянки  сільськогосподарського призначення.

Проміжний результат

Процес відбувся у кілька судових засідань, без скандалів, затягувань чи провокацій. Результат очікуваний: відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову PwC Legal. Суд не зважився прийняти рішення всупереч тому політичному порядку, який діє в Україні протягом останніх 18-ти років.

Поразка?

Ні, скоріше, це одна зі сходинок, яку подолали заявники, поставивши за мету домогтися забезпечення прав і свобод, гарантованих, у тому числі, Конституцією України. На наше переконання, така судова відмова протирічить як вимогам внутрішнього законодавства України, так і міжнародно-правовим зобов’язанням держави. Адже рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» чітко засвідчило незаконність мораторію.

Також нагадую, що виконання рішень ЄСПЛ є обов’язковим для держав-членів Ради Європи, а міжнародно-правові акти мають пріоритет перед нормами Земельного кодексу України, на які посилаються віт чизняні суди, захищаючи мораторій. Тож питання, коли українські суди почнуть масово застосовувати рішення ЄСПЛ у власних справах – питання часу й особистої наполегливості громадян.

Плани

Мораторій сам себе не скасує, порушені права і свободи необхідно захищати. Згідно з вимогами чинного законодавства, подана апеляційна скарга до суду вищої інстанції – Апеляційного суду Львівської області. Продовжуємо працювати над скасуванням мораторію через суд, усе під контролем, політ нормальний.

На мою думку, більш розсудливо з боку парламентарів було б завершувати щорічну практику «захисту українського селянства від володіння українською землею» і цивілізовано переходити до опрацювання внесених законопроектів про обіг земель. Нескладно підрахувати орієнтовну суму грошових компенсацій, які необхідно буде сплатити з державного бюджету, якщо процес подання позовів набере масового характеру.

До відома: розмір компенсації, призначеної ЄСПЛ, може складати від 2 до 75 тисяч євро для одного позивача залежно від оцінки кожного конкретного позову. В Україні – близько 7 млн власників паїв…

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.