Запорізький титано-магнієвий комбінат: реверс Верховного Суду і його наслідки - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Юридична практика

Запорізький титано-магнієвий комбінат: реверс Верховного Суду і його наслідки

Дата публікації:

Юрій Котнюк,
ЮВУ

На початку поточного місяця з легкої руки Спеціалізованої антикорупційної прокуратури інформаційні стрічки запістрявіли заголовками про те, що Господарський суд Запорізької області відібрав у Фірташа Запорізький титано-магнієвий комбінат. Таке тлумачення події виглядає спрощеним і передчасним, оскільки насправді рішенням зазначеного суду від 4.08.2021 р. було задоволено лише позов прокуратури про розірвання укладеного в лютому 2013 року договору між Фондом державного майна України і кіпрською компанією «Толексіс Трейдінг Лімітед» про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», в якому частка в 51 відсоток належить першій із названих сторін, а решта 49% — іноземному інвестору. Три роки тому тим самим судом вже приймалося таке саме рішення, яке навіть успішно пройшло через сито апеляційної інстанції, але Верховний Суд назвав його недостатньо обґрунтованим і постановою від 22.03.2019 р. скасував, відправивши справу на новий розгляд. Цього ж разу є вагомі підстави сподіватися, що воно залишиться без змін. І не тому, що цього разу текст вердикту значно змістовніший, а тому, що суттєво змінився політичний клімат країни.

Читайте також: Металургійний комбінат «Криворіжсталь»: як іноземний інвестор наштрикнувся на профкоми і страйкоми

Як державне підприємство стало приватною фірмою

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

У ділових колах Дмитра Фірташа вважають неофіційним дистриб’ютором російського «Газпрому», оскільки він в його інтересах та за сприяння місцевих можновладців під час президентства Ющенка й особливо Януковича взяв під контроль значну частину промислових підприємств України, які використовують у виробництві велику кількість природного газу. Той факт, що за сім років віденського ув’язнення його бізнес-імперія не розвалилася, свідчить про те, що в корпорації, названій його ім’ям (Група ДФ), Фірташ грає далеко не головну роль.

Вжите вище словосполучення «взяв під контроль» зовсім не означає, що придбав у приватну власність. Наприклад, Запорізький титано-магнієвий комбінат до 2013 року формально мав статус державного підприємства, але з 2010 року ним керував делегований Фірташем менеджер на ім’я Володимир Сивак, який до того був комерційним директором належного Фірташу акціонерного товариства «Кримський содовий завод». Із його керуванням пов’язаний цікавий момент — у 2012 році парламентська газета «Голос України» опублікувала критичну статтю про те, як директор ДП «ЗТМК» продає вироблену ним готову продукцію з великою знижкою підконтрольним Фірташу посередницьким фірмам, які потім продають її на світовому ринку вже за реальними ринковими цінами, внаслідок чого Фірташ має з цього прибуток у десятки мільйонів доларів, а комбінат — сотні мільйонів боргів перед постачальниками електроенергії і податковими органами. Те, що матеріал подібного змісту видав на публіку не будь-хто, а офіційний орган Верховної Ради України, очолюваної Володимиром Литвином, наводить на думку про те, що Фірташ ділився не з усіма.

Читайте також: Східний гірничо-збагачувальний комбінат: кому дістається «навар» від мирного атому?

У 2013 році підприємство вирішено було віддати приватному інвестору, у зв’язку з чим Кабмін видав постанову про те, що ДП «ЗТМК» передається з відання Міністерства промислової політики до сфери управління Фонду держмайна, а в подальшому на його базі буде створене товариство з обмеженою відповідальністю, в якому 51% буде належати державі, а решта — приватному інвестору. При цьому вкладом держави в статутний капітал майбутнього ТОВ буде майновий комплекс комбінату, оцінений у 90 мільйонів доларів США, а вкладом приватного інвестора — живі гроші на ту ж суму. Крім того, цей інвестор повинен був окремо за власний кошт погасити всі борги ДП «ЗТМК» по зарплаті, податках та енергоносіях, а також здійснити додатковий вклад на суму 20 млн доларів. Таким чином, загальний обсяг грошових коштів, внесених інвестором на банківський рахунок майбутнього ТОВ повинен був дорівнювати 110 мільйонам доларів і всі вони мали бути витрачені на модернізацію виробництва.

Хто буде майбутнім інвестором — повинен був визначити конкурс, але його умови були прописані так, що перемогти на ньому міг тільки Фірташ, який делегував на цю роль згадану вище Компанію «Толексіс Трейдінг Лімітед», яка формально була дислокована в місті Лімасол Республіки Кіпр, однак люди, які реально керували нею, сиділи в офісі добре відомого киянам бізнес-центру «Парус» на вулиці Мечникова, де розташовані й інші фірми Групи ДФ. Договір про заснування ТОВ з такою ж, як і в ДП, назвою — «Запорізький титано-магнієвий комбінат» був підписаний 22.02.2013 р. і відповідно до його умов заборгованість мала бути погашена до 1.04.2014 р., інвестиційні кошти надійти на банківський рахунок новоутвореного товариства — не пізніше 1.10.2014 р., а крайній термін завершення запланованої модернізації — 1.04.2015 р. Ну а директором товариства було призначено вже знайомого нам колишнього директора держпідприємства Володимира Сивака.

Провал інвестиційної програми

Аби не заплутатися, заздалегідь попередимо, що з подіями навколо ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» пов’язані три найбільш розрекламовані засобами масової інформації судові процеси. Перший — це почате у вересні 2015 року кримінальне провадження, в рамках якого детективи НАБУ пред’явили В. Сиваку обвинувачення в розтраті на користь «Толексісу» 492 мільйонів гривень, і яке закінчилося 28 січня цього року виправдувальним вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Другий — господарська справа за позовом Спеціальної антикорупційної прокуратури, поданим у лютому 2017 р. з вимогою розірвання договору й повернення майнового комплексу комбінату Фонду держмайна — про нього докладно і йтиметься нижче. Третій — теж господарська справа, але вже за позовом «Толексісу» про поновлення звільненого у травні 2020 року з посади директора ТОВ «ЗТМК» Володимира Сивака: рішенням судів першої і другої інстанцій цей позов було задоволено, але Верховний Суд ухвалою від 26.07.2021 р. зупинив виконання прийнятого ними рішення до завершення касаційного перегляду, тож фактично комбінат уже більше року не перебуває під контролем Фірташа.

Підставою для порушення другої з трьох названих вище справ стали висновки аудиторського звіту від 20.07.2015 р. про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗТМК» за період з листопада 2013 р. по травень 2015 р., з якого витікало, що з перелічених вище зобов’язань, взятих відповідно до умов договору, «Толексіс» виконав лише одне — переказав на банківський рахунок новоствореного товариства 110 млн доларів. Саме з цих коштів, частину яких відповідно до вимог закону було продано державі в обмін на гривні, ТОВ «ЗТМК» покрило борги свого попередника, ДП «ЗТМК», перед його працівниками, податковою інспекцією та «Запоріжжяобленерго», в той час як це мав зробити «Толексіс» за рахунок власних коштів. Що ж стосується модернізації, то там взагалі вийшов повний завал: відповідно до умов договору й затвердженого рішенням загальних зборів ТОВ «ЗТМК», згадані вище 110 мільйонів доларів мали бути витрачені на будівництво сучасних рудотермічних печей, ректифікаційних колон, електролізних ванн та іншого обладнання, необхідного для збільшення кількості та якості продукції та зменшення її собівартості — і все це мало бути завершене до кінця першого кварталу 2015 року. Але станом на травень того року на потреби модернізації виробництва було витрачено лише 20 мільйонів гривень, як написано у звіті, більшість пунктів інвестиційної програми знаходиться тільки на стадії розробки технічних завдань і проектної документації, а ті будівельні та монтажні роботи, які виконані по деяких ділянках виробництва, становлять незначну частину заходів з її реалізації і стосуються не основного виробництва, а його інфраструктури.

Фонд держмайна прокинувся від сплячки лише після зміни влади

Усе це й стало приводом для позову прокуратури до ГС Києва, згодом переспрямованого до Запоріжжя, оскільки столичні судді вирішили, що даний позов має розглядатися за нормами не договірного, а корпоративного права, тобто за місцезнаходженням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2018 р., яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р., позов було задоволено повністю, тобто вирішено договір розірвати, майно повернути. Проте Верховний Суд в особі Ганни Вронської, Людмили Стратієнко і Володимира Студенця вирішив частково задовольнити касаційну скаргу «Толексісу» і відправив справу на нове коло розгляду. Зазначеним служителям Феміди здалися переконливими запевняння фірташевських адвокатів про те, що в провалі виконання інвестиційної програми їхньої вини немає. Інвестор, мовляв, зобов’язався внести 110 мільйонів доларів і своє зобов’язання виконав, а в тому, що ці кошти не були належним чином освоєні, відповідальність має нести ТОВ «ЗТМК», якому вони були довірені.

Дану логіку, звичайно, можна вважати лицемірною, хоча з формальної точки зору вона може бути розцінена як правильна, оскільки дійсно, інвестиційні кошти надійшли на банківський рахунок ТОВ «ЗТМК», в якому 51% належали Фонду держмайна, від якого й залежало призначення керівника товариства. Але ж не варто випускати з поля зору той факт, що насправді комбінатом керував менеджер Фірташа Володимир Сивак, який освоював кошти ввіреного підприємства у повній взаємодії з іншими структурами Групи ДФ, в тому числі й «Толексісом», у той час як тодішнє керівництво Фонду держмайна чи то самоусунулося від контролю за процесом, чи то пустило його на самоплив, чи то було в долі з Фірташем. Як би там не було, але 22 березня 2019 року всі досягнення прокуратури з повернення державі майна комбінату були помножені на нуль, а процес повернутий на старт.

Ситуація змінилася після президентських і парламентських виборів, коли новий уряд у вересні 2019 року оновив керівництво Фонду держмайна, яке, в свою чергу, навесні 2020 року повело загальні збори учасників ТОВ «ЗТМК» і вказало Сиваку на двері. А Господарський суд Запорізької області в ході повторного розгляду справи про розірвання договору врахував зауваження Верховного Суду і як міг обґрунтував, у чому була вина інвестора «Толексіса» — в тому, що не були належним чином освоєні інвестовані ним кошти. На думку суддів, «Толексіс», будучи учасником товариства, мав можливість систематично ініціювати проведення його загальних зборів і ставити на них питання руба про те, що інвестиційна програма не виконується так як треба, що керівник комбінату неналежним чином виконує свої обов’язки і що його треба замінити іншим, більш відповідальним управлінцем. А оскільки він нічого з переліченого не робив, значить повністю схвалював дії та бездіяльність Сивака, за що й має нести відповідальність, оскільки, приймаючи на себе зобов’язання з виконання умов договору, компанія «Толексіс Трейдінг Лімітед» узяла на себе й увесь пов’язаний із цим комерційний ризик.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Якщо поліцейський не роз’яснив водієві його права, штраф незаконний

Опубліковано

on

От

Поліцейський оштрафував водія за порушення Правил дорожнього руху. Що було далі?

Читайте також: У справах про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту водіями автотехнічна експертиза не є обов’язковою

Той оскаржив штраф у суді. У позові водій зазначив, що інспектор не провів у встановленому порядку розгляд справи та не роз’яснив йому його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розглядаючи даний аргумент, судді наголосили, що дотримання передбаченої законом процедури має важливу роль для встановлення об’єктивної істини при розгляді справи. Суд констатував, що відповідно до передбаченої процедури розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права та обов’язки. Порушення інспектором цієї процедури зводить нанівець саму суть і завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності. Це ускладнює встановлення об’єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.

Читайте також: Правила для тих, хто потрапив у ДТП

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Суд встановив, що на місці зупинки інспектор не роз’яснив водію його права, як особи, яка притягається до відповідальності, відтак визнав такі дії грубим порушенням процедури накладення стягнення і скасував штраф поліції (справа № 760/402/21). Таким чином, не роз’яснення під час розгляду справи водієві його прав є грубим порушення процедури накладення стягнення і, як наслідок, є підставою для скасування штрафу.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Зигзаг газової справи

Опубліковано

on

От

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Минулого місяця сталася чергова знакова подія в багаторічному процесі за позовом Юлії Тимошенко до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови уряду № 315 від 27.04.2016 р., якою було збільшено ціни на газ для житлово-комунального сектора. Вердикти судів перших двох інстанцій були позитивними для позивачки, проте Верховний Суд їх скасував і направив матеріали провадження на новий розгляд. Й ось 13 вересня Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Проте до фіналу цієї досить простої за своєю сутністю справи ще дуже далеко, оскільки служителі Феміди, судячи з усього, зробили з неї непогану для себе годівничку, тож для того, аби її розгляд тривав якомога довше, навмисне залишають у текстах судових рішень максимальну кількість помилкових висновків і нез’ясованих моментів.

Читайте також: Заборгованість перед Нафтогазом реструктуруватимуть за новим законом

Два способи цінового регулювання

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Якщо уважно розібратися, то позовні вимоги були дуже смішними: якби рішення про їх задоволення було виконане вчасно, тобто до того, як спірна урядова постанова втратила чинність з волі самого ж уряду, це призвело б не до здешевлення, а, навпаки, до здорожчання газу для населення. Як відомо, раніше цей вид палива належав до категорії тих товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню, і займалася цим Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Процес регулювання був, так би мовити, безперервним: ціни на газ затверджувалися постановою НКРЕКП, і якщо виникала потреба їх змінити (як правило, в сторону підвищення), Нацкомісія ухвалювала нову постанову з новими ціновими показниками, а останнім пунктом скасовувала дію попередньої постанови. Якби трапилося так, що нова постанова рішенням суду була б визнана нечинною, то нечинним визнався б і її останній пункт, а відтак автоматично відновилася б дія попередньої постанови.

Читайте також: Тарифи до кінця опалювального сезону не зростатимуть

Такий порядок було змінено після прийняття у 2015 році Закону України «Про ринок природного газу» й відтоді ціни на нього мали встановлюватися не якимось-небудь державним органом, а шляхом вільної домовленості між продавцем і покупцем. Разом із тим у статті 11 згаданого закону було написано, що «З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб’єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства». Фактично це означало, що уряд мав право наказати Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» (для якої він — єдиний акціонер) постачати газ для потреб житлово-комунального сектора не за ринковою ціною, а за такою, якою він скаже. Разом із тим витрати на виконання цих обов’язків мали бути компенсовані. Ще один важливий момент — дія урядової постанови про покладення спеціальних обов’язків була обмеженою в часі, тож у її тексті обов’язково мало бути зазначено, до якої дати вона діє. Ну а найцікавішим для нашої ситуації було те, що визнання в судовому порядку постанови КМУ нечинною автоматично знімало б з НАК «Нафтогаз України» обов’язок постачати газ для потреб населення за визначеними урядом, тобто зниженими цінами.

Спірна постанова не порушила прав позивачки

Зазначена постанова КМУ встановлювала, що протягом наступних 11 місяців — з 1.05.2016 по 31.03.2017 рр. пільгова ціна блакитного палива «нафтогазівського» походження для потреб житлово-комунального сектора складатиме 6,879 грн за 1 кубометр, в той час як раніше вона становила 7,2 грн в літній і 3,6 грн в зимовий період року. Юлія Тимошенко подала позов у червні 2016-го, а задоволений він був колегією суддів ОАС Києва у складі суддів Євгена Аблова, Альони Мазур й Олесі Чудак аж 4 березня 2019 року, тобто якраз напередодні президентських виборів, де позивачка була одним з основних претендентів на головну посаду країни. Протягом цих трьох років Кабмін прийняв ще дві постанови про ПСО й оскаржуваний урядовий акт уже давно втратив чинність. Його скасування в судовому порядку не тягло жодних наслідків ні для суб’єктів ринку природного газу, яким він був адресований, ні, тим більше, для населення, проте передвиборчий штаб кандидатки зумів сформувати в її виборців впевненість у тому, що в разі виконання зазначеного рішення суду буде проведено перерахунок та компенсацію зайво сплачених сум.

Ще більший резонанс у засобах масової інформації справило повідомлення про те, що 8 липня того ж року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Ярослава Собківа, Наталії Безименної та Олени Ганечко відмовила в задоволенні апеляційної скарги уряду й залишила в силі вердикт ОАС Києва, а це, нагадаємо, було якраз напередодні парламентських виборів. Цікаво, що після того дана справа зникла з інформаційного поля країни, тож ухвалення постанови Верховного Суду від 25 червня 2020 р. пройшло в обстановці повної байдужості з боку представників ЗМІ, хоча раніше вона для них була ніби медом намазана. Один з головних моментів, що став причиною бракування рішень попередніх судів, був пов’язаний із правом даного конкретного позивача на оскарження саме цього урядового акта. Взагалі-то в статті 55 Конституції України написано, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб», але це ще не означає, що суд зобов’язаний розглядати, а тим більше задовольняти такий позов, оскільки офіційне тлумачення наведеного вище положення, здійснене рішенням Конституційного Суду, уточнює, що право на судовий захист має лише та особа, стосовно якої суб’єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Отже, в даній ситуації ключовим було питання про те, чи порушила постанова КМУ права, свободи та законні інтереси позивачки? Остання позиціонувала себе звичайним побутовим споживачем, котрому, як і мільйонам іншим їй подібним, довелося дорожче платити за газ. Це, на її думку, було настільки очевидним, що не потребувало зайвих доказів, і судді ОАС Києва та Шостого ОАС цілком із цим погодилися. Інакше вирішила колегія суддів Касаційного адміністративного суду, яка вказала, що попередніми судами не були належним чином перевірені доводи Кабміну про відсутність порушеного права або інтересу, а тому справу треба відправити на повторний розгляд, в ході якого це питання слід ретельно дослідити й дати йому всебічну оцінку.

У ході повторного розгляду справи новий склад колегії суддів вирішив, що правою все ж таки була сторона відповідача. Справа в тому, що оскаржуваною постановою спеціальні обов’язки покладалися лише на обмежене коло газовидобувних, газопостачальних і газорозподільних підприємств, а от що стосується споживачів, то на них ще Цивільним кодексом України покладено загальний (а на спеціальний) обов’язок своєчасно і в повному обсязі оплачувати поставлені товари й надані послуги. Тим більше, що постанова КМУ № 315 жодним чином не перешкоджала споживачам природного газу скористатися гарантованим законом правом купувати його на вільному ринку в тих газопостачальних підприємств, на які, на відміну від Нафтогазу, спеціальні обов’язки не покладалися (якщо, звичайно, пощастить знайти на цьому вільному ринку ціни, дешевші за ті, що встановив уряд). Таким чином, оскаржувати цей урядовий акт могли тільки ті, кого він безпосередньо стосувався, зокрема, Нафтогаз або акціонерне товариство «Укргазвидобування». Вони, до речі, судилися з Кабміном, тільки не через покладання на них спеціальних обов’язків, а через відмову уряду здійснити передбачену законом компенсацію витрат на їх виконання, але це вже зовсім інша історія.

Нове рішення залишило нерозмінованою стару «міну»

Встановлена вище обставина була цілком достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, що власне й було зроблено рішенням ОАС Києва від 13.09.2021 р., та попри це необхідно висвітлити ще один важливий момент, який так і лишився недослідженим судом, що може стати причиною скасування зазначеного вердикту в судах наступних інстанцій. Головний аргумент позивачки полягав у тому, що під час прийняття спірної постанови урядом не були виконані вимоги, передбачені законом «Про ціни і ціноутворення», а відтак встановлені ціни на газ вийшли економічно необґрунтованими. Цей довід легко спростовувався тим фактом, що газ є тим товаром, на операції з яким не поширюється дія зазначеного закону — в цих правовідносинах застосовується лише Закон «Про ринок природного газу», і для того, щоб встановити цей факт, зовсім необов’язково мати вищу юридичну освіту.

Ціни, встановлені Кабміном в рамках покладання передбачених зазначеним законом спеціальних обов’язків, могли бути, грубо кажучи, хоч взятими зі стелі, хоч висмоктаними з пальця, аби лише потім Нафтогазу та іншим суб’єктам ринку були компенсовані витрати на їх виконання. Позивачка в такий спосіб (можливо навмисно, а, можливо, й добросовісно помиляючись) заплутувала суд, але судді прийняли цю гру й вирішили, так би мовити, пошукати в темній кімнаті чорну кішку, якої в ній не було. Для того, щоб встановити, чи є передбачені спірною постановою ціни економічно обґрунтованими, перший склад суддів ОАС Києва призначив судово-економічну експертизу, проведення якої було доручене аж трьом науково-дослідним інститутам судових експертиз системи Міністерства юстиції України — Донецькому, Харківському й Київському. Думки експертів розділилися: донеччани написали, що ні, кияни — що так, а харків’яни від відповіді ухилилися, написавши, що не вбачається можливим дати відповідь у межах наданих для дослідження документів. При цьому жоден із них не набрався сміливості заявити про те, що було поставлене некоректне питання, на яке не може бути дана правильна відповідь.

Під час першого розгляду справи судді першої інстанції вирішили покластися на донецький висновок, який стверджував, що встановлені спірною постановою ціни були економічно необґрунтованими, і з ними в цьому повністю погодилися судді апеляційної інстанції. Верховний Суд, скасовуючи їхні вердикти, саме цьому моментові уваги не приділив і вказівок, обов’язкових для виконання суддям нижчих інстанцій у ході нового розгляду справи не дав. Нова ж колегія суддів ОАС Києва у складі Тетяни Шейко, Ірини Васильченко та Володимира Донця проігнорувати цей один з основних доводів позивачки, звичайно не могла, але вона при цьому не придумала нічого кращого, як спираючись на результати експертизи цього разу вже не Донецького, а Київського НДІСЕ, написати, що встановлені спірною постановою ціни на газ були економічно обґрунтованими. Саме цей некоректний висновок і може стати непоганою зачіпкою, якою невдоволена рішенням суду сторона може скористатися для того, аби домогтися його скасування в апеляційній інстанції.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

База правових позицій Верховного Суду: візія креаторів

Опубліковано

on

От

Процесуальне законодавство, яке набрало чинності в грудні 2017 року, впровадило дуже логічну та всеохопну схему забезпечення єдності судової практики, в якій вирішальну роль відіграють висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм, котрі мають враховуватися як самим Верховним Судом, так і судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, це саме законодавство визначило механізми подолання неоднакової судової практики в розгляді справ палатами, об’єднаними палатами, Великою Палатою Верховного Суду.

Олег Смотров
директор компанії «Jusnote», кандидат юридичних наук


Расім Бабанли
керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, доктор юридичних наук

Максим Селіванов
директор компанії «Дім юриста», кандидат юридичних наук, доцент, член НКР Верховного Суду

 

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

«Ілюзія абсолютного знання»

Ця концепція досить вдало спрацювала, і вже за три роки можна спостерігати вирішення численних правових проблем, які десятиліттями обговорювалися, викликали дискусію, але не більше — правозастосовувачі міцно стояли на своїх позиціях. Водночас саме це процесуальне законодавство фактично створило «ілюзію абсолютного знання» практики ВС самим Верховним Судом і судами першої та апеляційної інстанцій. Чому ілюзію? Бо щотижня на розгляд Верховного Суду надходить близько 1,5–2 тисячі касаційних скарг, приблизно така сама кількість справ розглядається ВС за тиждень.

Читайте також: Пошукова База правових позицій Верховного Суду поки не працює

Вочевидь перетворення цієї ілюзії на реальність можливе винятково за допомогою цифрових технологій, оскільки потенціалу людських умінь і навіть суперздібностей явно недостатньо для обробки такого величезного обсягу матеріалів. Із цих міркувань керівництвом Верховного Суду було поставлено завдання щодо пошуку й реалізації тих технологій, які б допомогли в питанні забезпечення єдності судової практики.

Рушієм для створення бази стало усвідомлення того, що єдність судової практики в Україні досить складно забезпечити без використання потенціалу сучасних цифрових технологій. Саме тут і саме зараз вважаємо за доцільне сказати, що база на сьогодні не використовує штучний інтелект. На етапі її розробки була спроба протестувати алгоритм штучного інтелекту, проте він не дав бажаних результатів. Натомість бажані результати було отримано внаслідок використання інших, більш простих алгоритмів пошуку.

Ключовою метою розробки бази було забезпечення повнотекстового добору релевантної практики. Тобто, щоб будь-який її користувач міг завантажити для цілей пошуку повнотекстовий документ (проект судового рішення, позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги) і база б автоматично підібрала під цей текст релевантну практику Верховного Суду.

Ми вважали, що такий інструмент може значно спростити пошук судової практики й підвищити якість роботи представників усіх юридичних професій. Безумовно, ключовим бенефіціаром бази ми бачили суддю, однак її загальний позитивний ефект у геометричній прогресії збільшиться за умови використання програми всією юридичною спільнотою, та, зрештою, громадськістю. Саме тому концепцією передбачалося створення пошукової бази з відкритим доступом.

Особливості новації

Однак сучасні цифрові технології мали йти в ногу з якісним контентним її наповненням. База правових позицій Верховного Суду не дорівнює базі судових рішень ВС. Наприклад, Верховний Суд розглянув тисячі спадкових або сімейних справ, однак якщо систематизувати відповідні справи чи правові позиції в них, то виявиться, що в цих справах було сформульовано не тисячі, а десятки «унікальних» правових позицій, які просто дублюються в десятках або сотнях рішень. Отже, метою контентного наповнення бази було вносити в неї лише ці «унікальні» позиції та не допустити їх дублювання. Це, на наш погляд, також спростило б пошук релевантної практики порівняно з Єдиним реєстром судових рішень — наявним на сьогодні загальнодоступним ресурсом, який використовуються для пошуку практики Верховного Суду.

Реалізація відповідної концепції втілилася в появі певних інструментів пошуку. Так, база здійснює пошук за великими фрагментами текстів, за текстовими документами, а також за посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень. Інакше кажучи, якщо ви переглядаєте в цьому реєстрі будь-яке судове рішення й маєте намір знайти релевантну йому практику Верховного Суду, то можете просто скопіювати посилання в реєстрі, вставити його в рядок пошуку в базі, і вона підбере практику під відповідне рішення. Крім того, існує можливість пошуку за ключовими словами та за правовим тематичним класифікатором (див. детальніше Інструкцію з використання інструментів пошуку в Базі правових позицій Верховного Суду).

Нині здійснюється робота з пошуку напрямів її вдосконалення: як щодо подолання ймовірних, виявлених під час тестової експлуатації недоліків, так і щодо покращення бази як інструменту пошуку. Маємо намір реалізувати ідею досягнення напівавтоматичного самооновлення бази та не полишаємо надії на використання штучного інтелекту.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link