Законодавство
Конституційний суд України постановив, що не можна звільнити працівника, який перебуває у відпустці
Особу, яка працює за трудовим договором (контрактом) не можна звільнити на законних підставах під час перебування її у відпустці. Не можна проводити процедуру звільнення відносно особи, яка тимчасово втратила працездатність. Рішення №6-р (2) 2019 було прийнято Конституційним судом України 4 вересня 2019 року в рамках розгляду скарги Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції України відображуваним в ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю положенням.
Працівник на законодавчому рівні захищений від звільнення, ініційованого роботодавцем (або органом ним уповноваженим) під час втрати ним працездатності (тимчасово). Це ж стосується і періоду, коли працівник перебуває у відпустці. Такі норми містяться в положеннях ч.3. ст.40 КЗпП і є гарантією права на захист працівника. Винятком є неявка на роботу в період часу, що перевищує 4 місяці (безперервно) через тимчасову непрацездатність. Законодавчо можуть визначатися хвороби, при яких термін відсутності на робочому місці особи, яка працює за договором або контрактом збільшується. Декретна відпустка, вагітність і пологи також є законною підставою для збереження робочого місця на термін понад 4 місяці.
Матеріали вищевказаної конституційної скарги були досліджені Конституційним судом України з подальшим винесенням рішення про визнання положення ч.3 ст.40 КЗпП таким, що не суперечить пунктам Основного закону. Рішення прийнято з урахуванням наступних ключових норм.
Існує ряд умов при укладенні контракту які носять характер істотних. До числа таких можна віднести зазначення терміну дії трудового контракту, умови, при яких він, може бути розірваний або припинений. Це означає, що укладається на встановлюваний в ході домовленостей сторін термін, контракт повинен містити термін початку дії і дати закінчення.
Але ці умови не актуальні для тих працівників, які тимчасово втратили працездатність або ж перебувають у відпустці. Недотримання цієї норми є неприпустимим, так як порушуються гарантії трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Крім того, неправомірні дії роботодавця або уповноваженого ним органу, спрямовані на звільнення особи, яка перебуває у відпустці або працівника, який тимчасово втратив працездатність, розцінюються як прояв дискримінації і правової нерівності.
Конституційний суд України пояснює неможливість допущення дискримінації в рамках реалізації трудових прав працівниками. Рівність в трудових правах і гарантіях є ключовим фактором законності. Обмеження в трудовому праві має бути аргументовано, а порядок здійснення таких обмежень має регулюватися нормами положень Конституції України та міжнародного трудового права.
