Передбачається зменшити вплив на дії уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 14 травня 2019 р. № 10287.

Проектом передбачено нову редакцію ч. 6 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою буде унеможливлено забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Така сама умова буде торкатися й дій інших осіб під час продажу Фондом гарантування вкладів майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та майна банку, що ліквідується.

Також буде унеможливлено забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників, кредиторів та інших осіб до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, чи такого, що ліквідується.

Подібні зміни вноситимуться до Господарського процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України (щодо арешту майна/коштів неплатоспроможного банку, чи такого, що ліквідується).

Новими абзацами до ч. 4 ст. 57 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що коли неплатоспроможний банк, чи банк, який ліквідується, виступає стягувачем,  виконавець буде зобов’язаний залучити суб’єкта оціночної діяльності, який визначається Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, для проведення оцінки майна.

Якщо надійде заперечення проти результатів оцінки майна, виконавець призначатиме рецензування звіту про оцінку майна іншому суб’єкту оціночної діяльності, який також визначатиметься Фондом.

Відповідно до тексту пояснювальної записки до законопроекту, також пропонується, зокрема:

• встановити, що Фондом визначатиметься порядок реалізації майна боржника, під час здійснення виконавчого провадження, стягувачем в якому виступає неплатоспроможний банк що ліквідується;
• вказати, що після завершення позасудового врегулювання спору будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником – фізичною особою є дійсними, якщо самим договором не буде передбачено іншого;
• передбачити захист керівників банків у справах, пов’язаних з прийняттям рішень щодо передачі майна банка в управління Фонду, зокрема, шляхом надання правової допомоги адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, в разі подання проти них позовів або їх участі в адміністративному чи кримінальному провадженні; тощо.

Поділитися

Твітнути