Законодавство
ЄСПЛ не знайшов порушень застосування «воєнних» положень щодо тримання під вартою
23 липня 2026 р. Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Колесник і Смельницький проти України» (заяви № 24465/23 та № 25217/23), у якому вперше розглянув питання відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положень Кримінального процесуального кодексу України, запроваджених після початку повномасштабної агресії російської федерації.
Суд не встановив порушення ст. 5 §3 Конвенції щодо обґрунтованості та тривалості тримання заявників під вартою, а скаргу за ст. 5 §1 Конвенції визнав явно необґрунтованою.
Читайте також: Неконституційним визнано погодження прокурором скасування запобіжного заходу для проходження військової служби
Справа стосувалася двох громадян України, яких у липні 2022 р. було затримано за підозрою у поширенні інформації про українські військові позиції та техніку в Харкові. Надалі підозру було перекваліфіковано на державну зраду.
Суд проаналізував, зокрема ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, які були внесені Законом України від 14 квітня 2022 р. № 2198-IX і регулюють застосування запобіжних заходів під час дії воєнного стану, та дійшов висновку, що зазначені положення не встановлюють систему обов’язкового тримання під вартою, а також звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 р. № 7-р(ІІ)/2024 й погодився з його висновком, що ці норми не позбавляють суди можливості визначати заставу та застосовувати індивідуальний підхід під час вирішення питання про запобіжний захід.
Читайте також: Тримання під вартою підозрюваних у вчиненні злочинів проти національної і громадської безпеки під час війни визнано конституційним
Також Суд визнав, що рішення національних судів ґрунтувалися на належних та достатніх підставах для тримання заявників під вартою, оцінивши ризики переховування, впливу на свідків, знищення доказів та вчинення нових правопорушень.
Окрему увагу було приділено умовам здійснення правосуддя під час повномасштабної війни. Суд зазначив, що під час оцінки дотримання вимоги щодо «особливої ретельності» у провадженні необхідно враховувати безпрецедентні обставини, пов’язані з повномасштабним вторгненням росії, а також той факт, що провадження здійснювалося у Харкові — регіоні, який перебував у безпосередній близькості до лінії фронту.
«Це рішення є важливим для практики застосування кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану. Суд підтвердив, що запроваджені у 2022 р. положення КПК України не створюють механізму автоматичного тримання під вартою та не звільняють національні суди від обов’язку оцінювати ризики й обставини кожної конкретної справи. Водночас ЄСПЛ врахував безпрецедентні виклики, з якими стикається система правосуддя України в умовах повномасштабної війни», – прокоментувала Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко.
Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.
