Судова практика
Переведення працівника за його згодою на інше підприємство виключає підстави для продовження трудових відносин працівника з підприємством у разі його реорганізації
22 серпня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 360/3057/20 задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області.
Особа звернулася до суду з позовом до ГУ ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, оскільки зменшення майже вдвічі його середнього заробітку порушує його права та законні інтереси.
За матеріалами провадження позивача було увільнено від виконання обов’язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій ГУ ДФС у Луганській області на період проходження строкової військової служби. ГУ ДПС у Луганській області є правонаступником усіх прав та обов’язків ГУ ДФС у Луганській області.
З червня до серпня 2019 р. ГУ ДФС у Луганській області розраховувало середньомісячну заробітну плату позивача за середньоденною заробітною платою, що складала 419 грн 45 коп., а з серпня 2019 р. – 223 грн 33 коп., що на думку позивача свідчило про порушення гарантії збереження середнього заробітку, передбаченої чинним законодавством України, адже середній заробіток зменшився майже вдвічі.
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції врахував положення абз. 4 п. 4 Порядку від 8 лютого 1995 р. № 100 та констатував, що Головним управлінням ДПС у Луганській області з 23 серпня 2019 р. безпідставно зменшено розмір середньомісячної заробітної плати, який зберігається за позивачем на період призову для проходження військової служби.
У касаційній скарзі ГУ ДПС у Луганській області зазначало, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що позивач самостійно виявив бажання звільнитись з ГУ ДФС у Луганській області у порядку переведення, а трудовий договір між ним та ГУ ДФС у Луганській області було припинено.
Верховний Суд вказав, що абз. 4 п. 4 Порядку № 100 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки гарантії, визначені указаною нормою, не поширюються на осіб, призваних на строкову військову службу.
Суд першої інстанції, проаналізувавши положення КЗпП України, на підставі установлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про те, що оскільки сам позивач з власної ініціативи припинив трудовий договір з ГУ ДФС у Луганській області, застосувавши положення п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, то відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, стосовно продовження перебування позивача у трудових відносинах з 23 серпня 2019 р. з тим підприємством, установою, організацією, у якому він працював на час призову (тобто з ГУ ДФС у Луганській області).
Так, п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
У свою чергу, ч. 4 ст. 36 КЗпП України прямо визначено, що у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40).
Частиною 1 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
Читайте також: Переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності не означає, що він став безстроковим
Отже, припинення юридичної особи не є підставою припинення трудового договору. Однак переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію є самостійною підставою припинення трудового договору. При цьому обов’язковою умовою такого припинення є згода працівника.
У свою чергу, факт переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію виключає наявність підстав для продовження трудових відносин працівника з підприємством у разі процедури його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивача звільнено з посади в Головному управлінні ДФС у Луганській області на підставі його заяви. При звільненні з позивачем проведено розрахунок, у тому числі виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки (21 календарний день).
На підставі заяви позивача його призначено на нову посаду в Головному управлінні ДПС у Луганській області та установлено відповідний посадовий оклад, з урахуванням якого з 23 серпня 2019 р. розраховувалась та виплачувалась середньомісячна заробітна плата на час проходження позивачем строкової військової служби.
Тож, оскільки трудові відносини з Головним управлінням ДФС у Луганській області припинено, а позивача призначено на нову посаду із відповідним посадовим окладом, то у відповідача не було підстав для розрахунку середньомісячного заробітку виходячи з виплат за попередньою посадою.
Тому Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
