Судова практика
В дохід держави може бути стягнуто все одержане за правочинами, вчиненими всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів
31 березня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/11526/24 дійшов висновку, що правочини, спрямовані на відчуження активів усупереч санкціям, установленим Законом України «Про санкції», порушують публічний порядок та є нікчемними незалежно від визнання їх недійсними судом. Якщо встановлено умисел сторін на вчинення таких правочинів, суд може застосувати спеціальні наслідки недійсності, зокрема стягнення всього одержаного за правочином у дохід держави.
Компанія звернулася з позовом про визнання недійсними договорів щодо послідовного відчуження права користування надрами, оформленого спеціальним дозволом на користування надрами Коростенського (Стремигородського) родовища, та застосування наслідків недійсності цих правочинів.
Читайте також: Якщо підсанкційна особа оформлює відчуження активів в іншій державі, то це не скасовує санкцій, накладених Україною
Спеціальний дозвіл належав АТ «Коростенський кар’єр», контрольний пакет акцій якого перебував під контролем осіб, до яких РНБО України застосувала санкції у вигляді блокування активів. Після застосування санкцій право користування надрами було послідовно відчужене між пов’язаними суб’єктами: спочатку ТОВ «Новел Пром» за 1 млн грн, а згодом – ТОВ «Коростенська видобувна компанія» за 2,1 млн грн, тоді як реальна вартість спецдозволу перевищувала 32 млн грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, оскільки оспорювані правочини є нікчемними через їх вчинення з порушенням публічного порядку, попри заборону, встановлену рішенням РНБО України згідно із Законом України «Про санкції».
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що санкції у вигляді блокування активів поширюються не лише на формального власника активу, а й на активи, щодо яких санкційна особа може прямо чи опосередковано здійснювати контроль або розпорядження.
При цьому Суд відхилив доводи скаржників про те, що зміна бенефіціарного власника усувала порушення санкційного законодавства. Санкції були застосовані як до бенефіціарів, так і безпосередньо до компаній, пов’язаних зі спірними активами, а тому їх дія продовжувала поширюватися на відповідні правовідносини.
Суд наголосив, що публічний порядок охоплює фундаментальні інтереси держави та суспільства, зокрема економічну безпеку, а правочини, спрямовані на обхід санкцій і виведення активів з-під блокування, є нікчемними.
Обставинами, які свідчили про штучний характер спірних операцій, є: послідовне відчуження спецдозволу за короткий час, продаж активу за заниженою вартістю, відсутність фактичного використання права користування надрами першим набувачем і подальше відчуження спецдозволу в день його переоформлення.
Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність умислу відповідачів на вчинення правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, та підтвердив наявність підстав для застосування спеціальних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України. Такі наслідки є різновидом конфіскаційної санкції держави.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
