Судова практика
Спір щодо підготовки та укладення договору про надання соціальних послуг є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства
01 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/12168/25 задовольнив касаційну скаргу особи, яка оскаржувала дії органів соціальної політики.
Особа позивалася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з вимогою визнати протиправними його дії, що полягали у включенні до проєкту тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі обмеженого переліку заходів та тривалості їх виконання, що призвело до заниження розрахунку компенсації.
Читайте також: Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою задля отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є матір’ю повнолітньої доньки, яка є особою з інвалідністю І групи підгрупи «А» з дитинства та потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. Вказувала, що вона у встановленому Законом України від 17 січня 2019 р. № 2671-VIII «Про соціальні послуги» (Закон № 2671-VIII) порядку подала уповноваженому органу заяву про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі. На підставі заяви та доданих до неї документів відповідач підготував тристоронній договір про надання соціальних послуг з догляду.
Однак позивачка не погодилася із наведеним у вказаному договорі переліком заходів, які надаватимуться отримувачу упродовж місяця, зокрема, із наведеною у такому переліку кількістю годин догляду.
Позивачка вказувала, що визначений відповідачем при підготовці договору обсяг заходів догляду та тривалість їх виконання не відповідає реальним / фактичним потребам особи, за якою здійснюється догляд, а також наполягала, що такий розрахунок не відповідає вимогам законодавства та порушує її право на отримання передбаченої законом грошової компенсації у належному розмірі.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовив у відкритті провадження у справі та роз’яснив позивачкам, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що укладення передбаченого абзацом 5 ч. 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII договору не є результатом виконання Департаментом належних йому публічно-владних управлінських функцій, оскільки засноване на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності його учасників. За викладеною у оскаржених судових рішеннях позицією, при укладенні вказаного договору відповідач діяв як рівноправний учасник цивільно-правових відносин і не виконував жодних публічно-владних управлінських функцій.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд визнав обґрунтованими її доводи про те, що сторони такого договору не є рівноправними, а розмір компенсації визначається уповноваженим органом відповідно до закону та виплачується за рахунок бюджетних коштів. Право на таку компенсацію належить лише конкретно визначеній уповноваженим органом особі й не може бути передано чи відчужено на підставі угод цивільно – правового характеру.
Читайте також: Повернення особою надмірно отриманої соціальної допомоги не виключає притягнення її до кримінальної відповідальності за шахрайство
Спір у цій справі виник у публічно-правових відносинах, пов’язаних із наданням адміністративної послуги щодо призначення компенсації. У цих правовідносинах відповідач діє як суб’єкт владних повноважень, а укладення договору є стадією прийняття рішення про призначення такої компенсації.
Також, відповідний договір підпадає під визначення адміністративного договору, оскільки є правовим актом за участю суб’єкта владних повноважень, укладається на підставі закону та спрямований на врегулювання питання надання адміністративної послуги.
Отже, цей спір є спором між учасниками публічно-правових відносин щодо дій суб’єкта владних повноважень, вчинених під час надання адміністративної послуги, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тому Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
