Судова практика
У разі односторонньої відмови довірителя від договору доручення кошти, отримані повіреним, підлягають поверненню довірителю, якщо доручення не виконано
24 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 953/7681/22 відмовив у задоволенні касаційної скарги повіреного, який не надав доказів виконання доручення.
Довіритель звернувся з позовом до повіреного про стягнення безпідставно збережених коштів. Посилався на те, що у серпні 2018 р. він (довіритель) уклав із відповідачем (повіреним) договір доручення, за яким останній мав здійснювати всебічний контроль за виконанням умов будівництва об’єкта нерухомості. Позивач сплатив відповідачу винагороду в розмірі 745 630 дол. США. Проте відповідач не перевірив належним чином якість робіт, будівництво не було завершено у встановлений строк, а майно не було передано в експлуатацію. У грудні 2022 р. позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору доручення та зажадав повернення сплачених коштів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив з тих мотивів, що оскільки відповідач не виконав умови договору, а позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від доручення, отримана сума підлягає поверненню разом із передбаченим договором штрафом.
У касаційній скарзі відповідач, зокрема, посилався на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, з огляду на договірний характер правовідносин між сторонами. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Також посилався на помилковість висновків судів щодо наявності правових підстав для розірвання договору, строк дії якого закінчився.
Читайте також: Представник не може вчиняти від імені довірителя правочин у власних інтересах
Верховний суд вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 1008 ЦК України довіритель має право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Це право є безумовним і не може бути обмежене домовленістю сторін. У разі припинення договору доручення до його повного виконання довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату лише пропорційно виконаній ним роботі (ст. 1009 ЦК України).
ВС наголосив, що повірений зобов’язаний надати звіт про виконання доручення (стаття 1006 ЦК України). Оскільки відповідач не надав жодних відомостей про фактичні дії на виконання договору та не надав звіту ні позивачу, ні суду, підстав для утримання коштів з позивача немає.
Застосовуючи ст. 1212 ЦК України, ВС зауважив, що чинний договір є достатньою правовою підставою для отримання майна, проте якщо така підстава згодом відпала (зокрема через розірвання договору), майно вважається збереженим без достатньої підстави та підлягає поверненню.
Після припинення договору доручення відпадає правова підстава для утримання повіреним коштів, що є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.
Верховний Суд підкреслив, що цивільні справи мають вирішуватися з урахуванням балансу вірогідностей. Оскільки відповідач не спростував фактів невиконання доручення, суди дійшли правильних висновків про необхідність стягнення безпідставно збережених коштів.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
