Судова практика
Наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу відрізняються за своєю суттю, правовою природою та правовими наслідками
1 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/27112/20 обґрунтував, що наказ про виключення зі списків особового складу не стосується самого факту (підстави) звільнення з військової служби, а є процедурним актом.
Позивач просив скасувати наказ про виключення його зі списків особового складу, визнати протиправними дій щодо складання рапорту, який став підставою для видання цього наказу, та відшкодувати майнову шкоду. Вказував, що оскаржуваний наказ є протиправним та незаконним, оскільки прийнятий під час його перебування на лікуванні неуповноваженою особою відповідача. Вказував і на те, що він перебував у розпорядженні директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України до 01 серпня 2020 р., тобто з 02 серпня 2020 р. директор Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України не був для позивача ані безпосереднім керівником, ані начальником.
Читайте також: Заява про встановлення факту постійного догляду за родичами для звільнення з військової служби не підлягає судовому розгляду
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано наказ про виключення позивача зі списків особового складу, поновлено його у списках особового складу та грошовому забезпеченні, а також стягнуто середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції змінив розмір середнього грошового забезпечення, що підлягало стягненню, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу відповідача, вказав, що у разі якщо наказ про звільнення з військової служби є чинним, однак військовослужбовця виключено зі списків особового складу під час його тимчасової непрацездатності, належним способом захисту порушеного права є зміна дати виключення зі списків особового складу на перший день після закінчення періоду непрацездатності, а не поновлення військовослужбовця на військовій службі чи у списках особового складу.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до закінчення його тимчасової непрацездатності суперечить вимогам закону. Водночас наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу є різними за своєю правовою природою індивідуальними актами: перший визначає підставу звільнення, а другий має процедурний характер і визначає лише дату закінчення проходження військової служби.
Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, Верховний Суд зазначив, що у випадку порушення гарантії щодо заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності негативні наслідки такого порушення усуваються шляхом зміни дати звільнення (виключення зі списків особового складу) на перший день після закінчення періоду непрацездатності, а не шляхом поновлення особи на службі.
Оскільки наказ про звільнення позивача з військової служби залишався чинним і не був предметом спору, підстав для його поновлення у списках особового складу та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не було.
Отже, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове рішення, яким змінив дату виключення позивача зі списків особового складу з 08 вересня 2020 р. на 29 вересня 2020 р., а в решті рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
