Судова практика
Обов’язок привести структуру власності медіа у відповідність до вимог закону покладається на самого суб’єкта у сфері медіа, а не на його учасника
26 травня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/4996/24 задовольнив касаційні скарги органів місцевої влади, які доводили, що не мають обов’язку виходити зі складу учасників товариства.
Радіомовна компанія у формі ТОВ позивалася до виконавчого комітету міської ради та департаменту комунальної власності про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про медіа» та зобов’язання вжити заходів для виходу зі складу учасників товариства. Позивач зазначав, що перебування органу місцевого самоврядування серед учасників товариства суперечить вимогам Закону України «Про медіа» та перешкоджає продовженню строку дії ліцензії на мовлення.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив частково – визнав протиправною бездіяльність виконавчого комітету, зобов`язав виконавчий комітет вжити заходи щодо виходу зі складу учасників радіомовна компанії.
У касаційних скаргах відповідачі зазначали, що виконавчий орган місцевої ради не є суб’єктом приведення структури власності медіа у відповідність до вимог закону.
Верховний Суд зазначив, що у п. 17 розд. X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про медіа» обов’язок привести структуру власності у відповідність до вимог Закону покладено саме на суб’єкта у сфері медіа. Крім цього, положення ч. 2 ст. 21 Закону України «Про медіа» не встановлюють обов’язку для державного органу чи органу місцевого самоврядування, який є учасником товариства, вийти зі складу його учасників або відчужити належну йому частку.
Розпорядження корпоративними правами, які належать до комунальної власності, здійснюється органом місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», та належить до його дискреційних повноважень. Судове рішення не може підміняти реалізацію таких повноважень і зобов’язувати орган місцевого самоврядування вчиняти дії, обов’язок щодо яких закон на нього не покладає.
Суд звернув увагу, що вимога про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання відповідача «вжити заходів щодо виходу зі складу учасників товариства» є невизначеною та не забезпечує реального поновлення порушеного права, оскільки не містить конкретного способу виконання і не гарантує припинення участі відповідача у товаристві. Такий спосіб захисту не відповідає критеріям належності та ефективності судового захисту.
Водночас Верховний Суд також визнав, що ані Закон України «Про медіа», ані Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не наділяють саме товариство правом вимагати від свого учасника виходу зі складу учасників.
Суди попередніх інстанцій помилково поклали на орган місцевого самоврядування обов’язок виконати вимоги Закону України «Про медіа», хоча такий обов’язок законодавство покладає на самого суб’єкта у сфері медіа, а також неправильно застосували спосіб захисту, який не забезпечує ефективного відновлення порушеного права.
Отже, Верховний Суд задовольнив касаційні скарги виконавчого комітету міської ради та департаменту комунальної власності, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
