Судова практика
Конфіскація майна за виправдовування збройної агресії рф і глорифікацію її учасників можлива лише за наявності корисливого мотиву
15 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 686/3625/23 частково задовольнив касаційні скарги захисника та засудженого, змінивши вирок міськрайонного суду та ухвалу в частині призначеного за ч. 3 ст. 436-2 КК України додаткового покарання.
Засудженого було визнано винним у тому, що він упродовж 2022 року неодноразово розміщував на власній сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» відеоматеріали, які виправдовують збройну агресію Російської Федерації проти України та містять глорифікацію її учасників. Місцевий суд призначив за цим епізодом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного засудженому майна, крім житла; апеляційний суд вирок у цій частині залишив без змін.
У касаційних скаргах захист і засуджений оскаржували, зокрема, суворість покарання та застосування конфіскації майна за відсутності корисливого мотиву.
Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною Кодексу.
Оскільки засуджений не мав корисливого мотиву, вчиняючи інкриміноване кримінальне правопорушення, а відповідний злочин законодавець відносить до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, підстави для застосування конфіскації майна відсутні.
В іншій частині Верховний Суд залишив вирок без змін, підтвердивши висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини фігуранта. Зокрема, підтвердив допустимість висновку судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, призначеної та проведеної з дотриманням ст.ст. 242, 243 КПК, оскільки такий висновок не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об’єктивного змісту тексту з позиції спеціальних лінгвістичних знань, і сумнівів у його обґрунтованості чи суперечності іншим доказам суди не встановили.
Відмовляючи у визнанні пом’якшуючою обставиною щирого каяття засудженого, Суд нагадав, що щире каяття – це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а належна критична оцінка винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, і повинно знайти відображення в матеріалах кримінального провадження. Перерахування 5000 грн на потреби Збройних Сил України на вид і розмір призначеного мінімального покарання не вплинуло.
Отже, Верховний Суд виключив із судових рішень призначення засудженому додаткового покарання за ч. 3 ст. 436-2 КК у виді конфіскації майна.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







