У справах про виключення відомостей з кредитної історії тягар доведення наявності письмової згоди позичальника покладається на кредитора та Бюро кредитних історій

26 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у справі № 526/1291/24 частково задовольнив касаційну скаргу позивача, якому відмовили у визнанні неправомірним передання до Українського бюро кредитних історій (УБКІ) відомостей для його кредитної історії без його згоди.

Суб’єкт кредитної історії зазначив, що Товариства передали до УБКІ інформацію за трьома кредитними договорами без його письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення цих даних. Тому такі дії Товариств є неправомірними.

Читайте також: Суд не вправі за власною ініціативою визнати умову договору про споживчий кредит недійсною, змінити договір та самостійно зменшити розмір процентів

Суди відмовили в позові з тих мотивів, що позивач не надав доказів відсутності своєї письмової згоди на використання та поширення інформації щодо нього.

У касаційній скарзі заявник стверджував, що за відсутності належних і допустимих доказів усі сумніви мають тлумачитися на користь споживача.

Верховний Суд, проаналізувавши зміст ст.ст. 3, 4, ч.ч. 1 – 4 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 10, ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону № 2704-IV, констатував, що збір, зберігання та поширення інформації з кредитної історії здійснюються виключно за письмовою згодою її суб’єкта, а за відсутності такої згоди УБКІ зобов’язане вилучити ці дані.

Читайте також: Ненадання банком повної інформації про умови кредитування ще не доводить обману чи нечесної підприємницької практики

У даних правовідносинах споживач є «слабкою» стороною порівняно з кредитною установою, тому всі сумніви тлумачаться на його користь. 

Отже, висновки судів про те, що саме позивач повинен доводити відсутність своєї письмової згоди, є помилковими, оскільки обов’язок надати доказ – письмову згоду – покладається на відповідачів (кредитні установи та УБКІ), у розпорядженні яких вона має перебувати.

Водночас Суд зауважив, що це не є проявом концепції негативного доказу, а відповідає стандарту більшої переконливості та принципу балансу вірогідностей.

У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, постанову скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути