Законодавство
Обов’язкова евакуація – не свавільне переміщення особи
Набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 4924-IX.
Згідно зі ст. 3 Закону держава вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, для запобігання виникненню передумов щодо внутрішнього переміщення осіб, а в разі такого переміщення – для захисту та забезпечення дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб шляхом запровадження механізмів державного реагування на виклики, що виникають з моменту прийняття особою рішення про внутрішнє переміщення, під час її адаптації та інтеграції за місцем проживання, а також у разі добровільного повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання та її реінтеграції.
Водночас кожен має право на захист від свавільного переміщення, у тому числі від примусового повернення до покинутого місця проживання. Не вважається свавільним переміщенням обов’язкова евакуація в розумінні Кодексу цивільного захисту України (ст. 4 Закону).
Забороняється дискримінація внутрішньо переміщених осіб на підставі факту внутрішнього переміщення, за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії або віросповідання, політичних чи інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, громадянства, правового або соціального статусу, віку, інвалідності, сімейного або майнового стану, місця народження чи походження або за будь-якою іншою ознакою (ст. 5 Закону).
Частиною 7 ст. 6 встановлено підстави для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи:
1) відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, передбачених частиною третьою цієї статті;
2) наявність в органів державної влади доказів, що підтверджують подання особою завідомо неправдивих відомостей, які є підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
3) відсутність підтвердження факту проживання особи на території, з якої здійснено внутрішнє переміщення;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо внутрішньо переміщеної особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I “Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України” Особливої частини або статтею 436-2 Кримінального кодексу України.
Згідно зі ст. 15 Закону внутрішньо переміщена особа має право на отримання відповідно до законодавства страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Особливості здійснення страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення відповідно до законодавства допоміжними засобами реабілітації, реабілітаційними послугами за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Забезпечення внутрішньо переміщених осіб допоміжними засобами реабілітації, реабілітаційними послугами здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.
Внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних послуг відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.
Реалізація внутрішньо переміщеними особами права на зайнятість та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та реалізація заходів сприяння зайнятості населення здійснюються відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Припинення внутрішньо переміщеною особою підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності після її переміщення здійснюється за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Створення внутрішньо переміщеною особою юридичної особи (за умови її входження до складу засновників) або реєстрація її як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, чи як фізичної особи – підприємця здійснюється за заявою такої особи за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII.
Повний текст Закону № 4924-IX – в системі LEX.
Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.
