Усвідомлення винуватим того, кому саме належить чуже майно, не є обов’язковою ознакою шахрайства

28 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 591/5513/16-к частково задовольнив касаційні скарги захисників та звільнив від відбування покарання з випробуванням   засуджених за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (закінчений замах на шахрайство в особливо великих розмірах за попередньою змовою).

Сільський голова та начальник юридичного відділу сільради, зловживаючи довірою знайомого підприємця, переконали його у своїх повноваженнях розпоряджатися земельними ділянками різного правового статусу і отримали від нього у приміщенні банку понад 2,5 млн грн готівкою, однак були затримані правоохоронцями до того, як змогли розпорядитися коштами. 

Захист наполягав, що у провадженні відсутній потерпілий (підприємець розраховувався імітаційними купюрами і не був визнаний потерпілим), а тому склад шахрайства не встановлено; і що засуджені не усвідомлювали, кому саме належали кошти.

Читайте також: Кримінальна відповідальність за шахрайство настає у разі, коли особа усвідомлює, що не має будь-якого дійсного чи уявного права на майно, яким заволодіває

Верховний Суд відхилив ці доводи і вказав, що  усвідомлення винуватим, кому саме та на яких підставах належить чуже для нього майно, чи заволодіває він майном, ввівши в оману (обманувши) власника предмета злочину чи іншу особу, у фактичному володінні якої перебуває предмет злочину, не є обов’язковим для встановлення ознак шахрайства, якщо не йдеться про врахування матеріального становища конкретного потерпілого за ч. 4 ст. 190 КК (така позиція узгоджується з висловленими Судом раніше у постановах від 04.08.2021 по справі № 712/10080/15-к та від 14.09.2022 по справі № 419/703/16-к). Достатньо, щоб винний усвідомлював сам факт заволодіння чужим майном за відсутності законних підстав.

Щодо відсутності потерпілого Суд наголосив, що поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті. Жодна з норм КПК України не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження щодо інкримінованого особі правопорушення, за відсутності підстав для участі фізичної чи юридичної особи в кримінальному проваджені як потерпілого, а ч. 4 ст. 190 КК взагалі не згадує потерпілого як обов’язкову ознаку складу злочину.

Читайте також: Якщо умисел на заволодіння автомобілем виник до його отримання в оренду, такі дії кваліфікуються як незаконне заволодіння транспортним засобом, а не шахрайство

Разом з тим Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи захисту щодо призначеного покарання. 

Апеляційний суд призначив покарання нижче нижчої межі санкції без застосування ст. 69 КК, що суперечить загальним засадам призначення покарання за ст. 65 КК, однак колегія ВС суддів не має правових підстав реагувати на вказане порушення апеляційного суду, оскільки законом для суду касаційної інстанції встановлені обмеження щодо можливості призначити суворіше покарання за власною ініціативою. 

Натомість Суд не погодився з відмовою застосування ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) і, врахувавши похилий вік одного засудженого, наявність на утриманні малолітніх дітей у іншого, відсутність судимостей та реальних збитків, звільнив обох від відбування покарання з випробуванням, виключивши й додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути