В Україні
Про криміналізацію суспільства та атомізацію поколінь
Корупція добиває нас, але мільйонів заяв про вимагання грошей та сотень справ про корупційні діяння ми не бачимо. Більше того, у складний період боротьби з російською навалою та недоотриманням бюджетних надходжень посилення міжнародної фінансової допомоги сприяє збільшенню кількості дорогих авто. Тобто частина населення не переймається складною економічною ситуацією.
Йдемо далі. В державі сформувалася наркомафія. Це безумовне соціальне зло. Постає питання: а хіба споживачі наркотиків та розгалужена мережа наркоманів — це виключно жертви? Кількість зареєстрованих наркоманів лишається стабільно високою. І справа в тому, що оточення наркоманів прикриває їх, не поспішає викривати чи лікувати. Покладатися виключно на поліцію та лікарів у цьому питанні — марна справа.
Читайте також: Статус «виїзд на ПМЖ» не дає права на перетин кордону військовозобов’язаному без військово-облікового документу із відміткою ТЦК
В суспільстві є чимало негараздів, які вказують на криміналізацію нашого суспільства, зневіру значної його частини у порядність правоохоронних органів, та у те, що в державі є сили, здатні прийти на допомогу. Приклад тому — події у Петропавлівській Борщагівці. А ми потроху звикаємо до того, що вирішувати питання в ТЦК, ВЛК або «закрити» інші питання можливо виключно за допомогою телефонного дзвінка чи кешем.
Іноді здається, що в ситуаціях, пов’язаних із протидією корупції, найголосніше кричать ті, хто за допомогою сотень ФОПів розкрадає гранти, при цьому не сплачуючи податки. Нещодавно прийнятий законопроєкт №10242 — це коли боротьбу з корупцією хочуть перетворити на боротьбу з тими, хто її викриває. Під прикриттям захисту прав громадян держава ризикує отримати ще один інструмент тиску на журналістів, розслідувачів і незалежних публіцистів. Кримінальне переслідування за оприлюднення суспільно важливої інформації може стати зручним способом примусити мовчати тих, хто ставить незручні запитання про статки чиновників, корупційні схеми та зловживання владою. Замість того щоб організувати реальну протидію корупції, з’явилася можливість погрожувати кримінальними провадженнями тим, хто про них повідомляє.
Ми бачимо, як працює вибіркова свобода слова: одних медійних діячів оголошують недоторканними авторитетами, інших за критику таврують, дискредитують і намагаються витіснити з публічного простору. А тепер до культивування нетерпимості пропонують додати ще й кримінально-правовий інструментарій. У демократичній державі не має бути жодної криміналізації добросовісних журналістських розслідувань, жодної недоторканності для корупціонерів, жодної кастової монополії на свободу слова. Варто активно підтримувати протидію корупції, незалежність правоохоронних органів, журналістські розслідування та право суспільства знати про зловживання посадовців. Але чому під приводом цієї боротьби ми маємо погоджуватися з перетворенням досудового розслідування на шоу з назвами серій, фрагментами розмов та готовими «лиходіями»? Іноді під офіційними відео вже не обговорюють докази, а вимагають розправи й покарання людей, чия вина ще не встановлена судом.
Читайте також: Перерахунок пенсії військового через підвищення грошового забезпечення не скасовує права на її індексацію за попередній період
Стаття 62 Конституції України, стаття 17 КПК визначають презумпцію невинуватості, стаття 222 КПК регламентує розголошення відомостей досудового розслідування, а стаття 27 КПК передбачає відкритість саме судового провадження, а не досудового розслідування. Вражає, як разом із підозрюваними цькують адвокатів. ЄСПЛ, зокрема у справі «Шагін проти України», наголошує на неприпустимості публічних заяв посадовців, які представляють підозрюваного як винного, а стаття 4 Директиви ЄС 2016/343 прямо встановлює відповідні стандарти для держави.
Ніхто не пропонує приховувати корупцію чи забороняти критику влади, але інформування суспільства не повинно перетворюватися на інструмент публічної розправи, при якому «блогери» формують вироки, коментатори визначають покарання, а адвокат стає «співучасником». Дійсно, потрібна невідворотність відповідальності за доведений злочин, а не руйнування правосуддя під гаслами протидії корупції. Бо суспільство має чітко знати, що закон, презумпція невинуватості, право на захист — це правові блага, які є однаковими для всіх.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України







