Судова практика
Рішення конкурсної комісії про призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я слід оскаржувати в порядку адміністративного судочинства
Порядок проведення конкурсу органами місцевого самоврядування на заняття посад керівників закладів охорони здоров`я відповідного рівня має за мету, в першу чергу, дотримання публічних інтересів, а подальші трудові відносини призначеного керівника – мають похідний характер.
5 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 817/1678/18 за позовом фізичної особи до Рівненської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішень постійно діючої конкурсної комісії для проведення конкурсів на зайняття посад керівників закладів охорони здоров`я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області (далі – Комісія)
Позивач просив суд визнати протиправними і скасувати рішення постійно діючої конкурсної комісії для проведення конкурсів на зайняття посад керівників закладів охорони здоров`я як такі, що прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки у Комісії не було підстав для недопуску позивача до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади головного лікаря комунального закладу.
Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, закрив провадження у справі з тих мотивів, що спір стосується трудових відносин, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, не мають ознак публічно-правових, не пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням чи звільненням з неї, відтак суди дійшли висновку про приватноправовий характер цього спору.
Позивач у касаційній скарзі наполягав, що спір у цій справі має публічно-правовий характер, адже його предметом є рішення органу місцевого самоврядування, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не дотримано процедури підготовки та проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря комунального закладу. Позивач також зазначав, що не перебував у трудових відносинах ані з відповідачем, а ні з конкурсною комісією, а тому висновки судів про наявність трудових правовідносин між сторонами справи і, як результат позиція про визначення юрисдикції цього спору, як цивільного, є помилковим.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а рішення Комісії про призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є рішенням конкурсної комісії в розумінні п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС.
Визначення законодавцем порядку проведення конкурсу органами місцевого самоврядування на заняття посад керівників закладів охорони здоров`я відповідного рівня має за мету, в першу чергу, дотримання публічних інтересів, а саме – інтересу громади щодо належного управління такими закладами охорони здоров`я.
Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, що на момент подання документів для участі у конкурсі позивач знаходився у трудових відносинах із відповідачем або із відповідним закладом охорони здоров`я, тому немає підстав вважати, що між позивачем та відповідною конкурсною комісією виникли трудові правовідносини.
Отже, висновок судів про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства є помилковим.
Предметом спору у цій справі є рішення конкурсної комісії, яке є обов`язковим для органу місцевого самоврядування, у спірних відносинах наявний публічний інтерес відповідної територіальної громади, у спільній власності якої перебуває такий заклад охорони здоров`я. Такий публічний інтерес має вирішальне значення при розгляді цього спору, а подальші трудові відносини призначеного керівника комунального закладу охорони здоров`я – мають похідний, другорядний характер.
Отже такий спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
