Судова практика
Витяг з ЄРДР не замінює постанову про призначення прокурорів або групи слідчих, оскільки не має статусу кримінально-процесуального рішення
25 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати ККС у справі № 200/19472/17 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на виправдання особи від звинувачень за ч. 3 ст. 369 КК (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі).
За матеріалами провадження обвинувачений пообіцяв заступнику начальника управління захисту економіки (службовій особі, яка займає відповідальне становище) певні кошти після збору врожаю. Натомість він вимагав від працівників УЗЕ завчасно надавати інформацію про заплановані слідчі та процесуальні дії щодо пов’язаних із ним фірм.
Суди попередніх інстанцій виправдали особу за ч. 3 ст. 369 КК у зв’язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення.
Суди встановили, що прокурор подав до апеляційного суду вісім клопотань про дозвіл на НСРД, які суд задовольнив. Проте на час звернення прокурор не мав повноважень згідно зі статтями 36, 37, 110 КПК. Внесення прокурора до витягу з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні не надавало йому відповідних повноважень.
Крім того, про підозру за ч. 3 ст. 369 КК особі повідомив слідчий, який не входив до слідчої групи у цьому провадженні та не був зазначений в обвинувальному акті. Його прізвище містилося лише у витягу з ЄРДР. Відтак, він не мав повноважень складати, підписувати повідомлення про підозру та роз’яснювати підозрюваному його права й обов’язки. Тому отримані на їх підставі матеріали й протоколи огляду речей є недопустимими доказами.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що суди необґрунтовано визнали докази обвинувачення недопустимими через відсутність постанови про повноваження прокурора та слідчого, оскільки витяги з ЄРДР підтверджують їхній процесуальний статус у цьому провадженні, а також повноваження слідчого повідомляти про підозру.
Відхиляючи довід прокурора, Верховний Суд указав, що процесуальна форма рішення слідчого, прокурора приймається у вигляді постанови, що вбачається із тлумачення положень ст. 110 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч. 5 ст. 36, ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК. Натомість витяг з Реєстру – згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань).
У свою чергу, процесуальне рішення про визначення групи слідчих та старшого групи має прийматися виключно у формі постанови та обов’язково долучатися до матеріалів досудового розслідування для підтвердження повноважень слідчих.
Тому відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування.
На основі цього Верховний Суд сформулював висновок, що витяг із ЄРДР не може замінити рішення про визначення групи слідчих чи постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує відповідні правові наслідки.
Оскільки суди обґрунтовано визнали недопустимими за ч. 1 ст. 87 КПК доказами ухвали апеляційного суду про дозвіл на НСРД, клопотання щодо яких подав неповноважний прокурор, а також отримані на їх підставі матеріали й протоколи огляду речей, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду в оскарженій частині – без зміни.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
