Судова практика
Мобілізація керівника сама по собі не виправдовує пропуск процесуальних строків: непереборність цієї обставини для компанії має бути доведено
4 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 440/16341/25 залишив без задоволення касаційну скаргу на рішення судів, якими залишено без розгляду позов Товариства про визнання протиправними дій щодо формування Витягу з некоректними коефіцієнтами земельної ділянки та його скасування.
Суди дійшли висновку, що позивач не довів існування об’єктивних та істотних перешкод для реалізації права на позов у межах установленого законом строку (ч. 1 ст. 121 КАС).
Касаційну скаргу позивач обґрунтував тим, що директор Товариства проходить військову службу у ЗСУ в умовах воєнного стану. Скаржник акцентує, що зазначене позбавило керівника можливості оперативно координувати господарську діяльність підприємства, комунікувати з адвокатами та підписувати процесуальні документи. Суди попередніх інстанцій проігнорували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 листопада 2024 р. у справі № 120/359/24, стосовно того, що проходження військової служби за мобілізацією та обмеження доступу до правової допомоги є об`єктивними підставами для поновлення процесуальних строків.
Розмежувавши критерії поновлення процесуальних строків для фізичної особи-військовослужбовця та юридичної особи, керівника якої мобілізовано, Верховний Суд сформулював ключову позицію: оскільки в спірний період інтереси юридичної особи в судах представляв адвокат, то сама лише мобілізація її керівника не свідчить про поважність причин пропуску строку.
Суд констатував, що реалізація права на судовий захист у межах встановленого строку покладається виключно на позивача. Його пасивна поведінка та ігнорування процесуальних строків призводять до втрати можливості скористатися цим правом (узгоджується з постановою ВП ВС від 26 жовтня 2023 р. у справі № 990/139/23).
Верховний Суд відхилив аргумент скаржника про те, що строк звернення обчислюється з моменту подання позову про стягнення заборгованості в іншій справі, оскільки цей строк почався від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто з дати ознайомлення зі спірним Витягом, а не з моменту настання негативних майнових наслідків.
Безпідставними також Суд визнав і доводи касаційної скарги стосовно триваючого характеру правопорушення, адже формування спірного Витягу є разовим актом, який вичерпав свою дію в момент його видачі, а тому до цих правовідносин мають застосовуватися загальні строки звернення до суду, визначені ст. 122 КАС.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
