Connect with us

Думка експерта

До чого може призвести така реформа прокуратури?

Опубліковано

Олексій БАГАНЕЦЬ, заступник Генерального прокурора
(2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), віце-президент Світового конгресу
українських юристів,
член Науково-консультативної ради при ДБР,
адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України

Днями отримав відповідь з Офісу Президента України на свій Відкритий лист від 11.10.2019 року на ім’я Володимира Олександровича Зеленського, в якому заступник начальника відділу підрозділу розгляду звернень громадян повідомляв про те, що моє звернення передано до інформаційно-аналітичного відділу для вивчення й використання в роботі, а копію направлено, ви не повірите, в Генеральну прокуратуру. Тобто, фактично, Президент України з моїм листом так і не був ознайомлений, його оточення, мабуть, не вважало це за потрібне, виходячи з того, що «не царскоє ето дєло» читати звернення своїх виборців.

І даремно, бо шкідливі наслідки від нинішнього так званого «реформування», а фактично знищення, органів прокуратури на підставі неконституційного, і це не тільки моя думка, закону набирають обертів. Кілька днів тому, у ЗМІ оприлюднено інформацію одного з голів «конкурсних комісій» ГПУ про те, що, начебто, майже третина прокурорів ГПУ (197 осіб), які подали заяви, не пройшли перший етап переатестації — здачу тестів на предмет володіння професійними знаннями. До того ж не з’явилися для проходження даної процедури ще 177 прокурорів центрального апарату. Я так зрозумів, що це ті, хто подав заяви на переатестацію, але потім передумали, бо впевнилися (це видно з їх спілкування в соціальних мережах) у тому, що неминуче будуть поновлені судом на посадах у результаті свого незаконного звільнення з роботи по викладених у вказаному вище законі антиконституційних мотивах.

Ви тільки вдумайтесь, із 1 088 прокурорів центрального апарату ГПУ, які повинні були пройти так звану «переатестацію» на першому етапі, вже будуть звільнені з роботи 374 працівники, більшість з яких, я впевнений, є професійно підготовленими прокурорами, здатними належним чином виконувати свої службові функції. Тому, шановні друзі, не ведіться на відвертий обман, який поширюють нові керівники ГПУ і найняті за іноземні кошти так звані «представники іноземних неурядових організацій» чи як їх ще називають — «незалежні експерти», про те, що ці прокурори «провалили» атестацію. Ну, по­перше, мало хто повірить, що такими «професійно нездатними» виявилися, наприклад, керівник Управління спеціальних розслідувань протягом 2014—2019 років Сергій Горбатюк, або його заступник Віталій, прізвище, нехай він мене вибачає, я забув, стаж слідчої роботи яких складає, як мінімум, не менше 20—25 років, той же начальник відділу процесуального керівництва за розслідуванням справ Майдану Олексій Донський, троє чи навіть четверо слідчих з особливо важливих справ ГПУ та двоє чи троє прокурорів — процесуальних керівників за розслідуванням злочинів на Майдані!

По-­друге, обмінюючись думками зі своїми колегами, в тому числі й у соціальних мережах, з приводу якості і фаховості підготовлених для перевірки професійних знань прокурорів запитань у тестах, я одержав інформацію про те, що до 70% із них взагалі не стосуються безпосередніх прокурорських функцій. А тому, друзі, я не погоджуюсь із повідомленням одного з членів таких «конкурсних комісій» ГПУ з числа «авторитетних міжнародних організацій», для якого, до речі, така участь у відборах працівників правоохоронних органів вже стала майже професійною, оплачуваною діяльністю (або він збрехав свідомо, або не володіючи достатньою інформацією та рівнем професійної підготовки, завів суспільство в оману) про те, що питання для прокурорів «були прості й стосувалися базових тем».

У зв’язку з цим, ще раз наголошую, що подібні твердження випадкових людей, які претендують на роль суддів по відношенню до прокурорів не відповідають дійсності. Ну, скажіть мені, будь­ласка, звідкіля, виходячи з яких функцій і повноважень, прокурор, який весь період свого професійного життя займається розкриттям і розслідуванням кримінальних правопорушень, може і повинен знати: наприклад, скільки білків міститься в 100 грамах м’яса яловичини? Хіба це не підриває довіри до таких «атестацій» і до самого Генерального прокурора, який підписав відповідне положення і наказ?! Хіба не повинно виникати в нього та його заступників закономірне запитання: з ким вони збираються працювати в подальшому, беручи до уваги й ту обставину, що ці «реформи» колись повинні закінчитися і потрібно буде забезпечувати виконання покладених на прокуратуру функцій. Що в такому разі вони зможуть пояснити в майбутньому, коли суспільство почне вимагати результатів боротьби зі злочинністю та корупцією, а тим більше забезпечувати дотримання прав і свобод громадян, Президенту України, який, нагадую, обіцяв, наприклад, покарати злодіїв і корупціонерів з попередньої влади.

Або чи може бути мірилом справжньої професійної майстерності прокурорів відповідь на питання: з якою метою чи для чого потрібен службовий кінь (мабуть, розробники мали на увазі в поліції), на що в Інтернеті справедливо з’явилися фото­жаби? Тим більше, що й запропонована в тестах, начебто, правильна відповідь «для затримання злочинця» особисто в мене викликала певні сумніви. Хоча, думаю, що правильною була би відповідь про призначення службового коня в поліції «для патрулювання території у складних природних умовах (гірська місцевість, ліси чи лісопаркова зона, або болотиста місцевість і тощо)».

Тому, яка може бути довіра до такого «тестування», рівня якості поставлених питань а, тим більше, відповідей на них саме для перевірки «професійної підготовки прокурорів», якщо до цього часу Генеральною прокуратурою так і не було оприлюднено для суспільства даних про те, хто саме з незалежних та авторитетних фахівців перевіряв ці тести і який висновок з цього було зроблено на предмет їх придатності для таких цілей. Окрім того, про яку довіру до результатів вказаного «тестування» можна говорити, якщо необхідну кількість балів набрав, наприклад, працівник ГПУ, який вже років 15 не займався практичною діяльністю по здійсненню досудового розслідування чи процесуального керівництва, а перетворився за цей час у такого собі «паперового клерка», або прокурор, який не тільки не знає державної мови, а навіть російською спілкується невдало, або працівник ГПУ, який ще півроку тому назад видавав номерні знаки в реєстраційному центрі МВС, і так далі, в той час як прокурори з числа таких собі «робочих конячок», нехай вони вибачають мене за таку назву, зазначений іспит не здали? Я особисто знаю декого з тих, хто працював під моїм керівництвом і зарекомендував себе виключно позитивно з професійної точки зору. І зовсім не другорядним є те, що затіяна ГПУ «реформаторська» процедура тестування і проходження цієї так званої «атестації» уже заподіяла істотної шкоди як проведенню досудового розслідування по великій кількості вчинених злочинів, так і здійсненню правосуддя. Зокрема, за даними ЗМІ, у Верховному Суді через переатестацію прокурорів були зняті з розгляду одразу 13 із 32 справ, запланованих на 24 жовтня поточного року. Та й самі прокурори цього не приховують і стверджують, що у всіх органах прокуратури готуються або до тестів, або до звільнення з роботи, після чого багато з них збираються подавати позови до суду про поновлення на роботі, а їх, попереджаю, будуть сотні!

Відслідковували журналісти й порядок здійснення правосуддя в місцевих та апеляційних судах, в першу чергу по резонанс них справах. Так, представники ЗМІ прибули в Броварський місцевий суд Київ ської області на процес по звинуваченню колишньої народної депутатки України Надії Савченко, але розгляд обвинувального акту в черговий раз було відкладено через неявку в судове засідання прокурора чи прокурорів у зв’язку з тим, що вони також готуються до здачі тестів. І таких справ у судах знаходиться більше, аніж достатньо, в тому числі і у справах, де обвинувачені знаходяться під вартою. Тобто в результаті такого «реформування» прокуратури уже мають місце масові порушення прав громадян на доступ до правосуддя та розгляд їх справ у розумні терміни, але на це нинішнє керівництво ГПУ взагалі не звертає уваги.

Окрім того, так співпало, що днями у ЗМІ з’явилися відповідні повідомлення і навіть були оприлюднені дуже цікаві документи, про які ні Офіс Президента, ні нинішній Генеральний прокурор суспільство не повідомили, а потрібно було б, оскільки з їх змісту, як на мій погляд, вбачається дуже багато цікавого, в тому числі й навіть відповіді на деякі наші запитання. Так, на фоні бурхливих подій навколо намагань влади реалізувати так званий «План Штайнмаєра» щодо врегулювання ситуації на Донбасі дуже цікавим видається «План спільних дій, щодо реалізації проекту міжнародної технічної допомоги», підписаний від імені бенефіціара Генеральним прокурором Р. Рябошапкою та від імені виконавчого директора такої собі міжнародної організації права розвитку (ІДПО) Леваном Дучідзе у вересні 2019 ро ку, який був започаткований ще в травні 2015 року. Звертає на себе увагу, хто є донором цього проекту, хто його фінансує. Не дивуйтесь, це не уряд України (хоча кошти й не такі уже й великі для держави), а уряд США через Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби із незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань, Державний департамент США, відділ з правоохоронних питань Посольства США в Україні!

Враховуючи, що метою цього проекту є, начебто, сприяння реформі органів прокуратури в Україні з тим, щоб покращити її діяльність шляхом оптимізації структури й кількості прокурорів, а також приведення функцій та стандартів оцінки діяльності ГПУ у відповідність із Конституцією України, відповідним національним законодавством і, головне, «кращими міжнародними практиками». І ні в кого в нашій державі не виникло справедливого запитання, а з якої такої причини уряд іноземної держави фінансує й навіть регламентує, яким чином треба «реформувати» українську, підкреслюю, а не американську прокуратуру?

Тобто, саме США, як це мало місце і при створенні НАБУ та непередбаченого Конституцією України такого собі особливого суду — «Вищого антикорупційного суду», тепер намагається фактично перепідпорядкувати собі й Українську прокуратуру, в зв’язку з чим про незалежну прокуратуру треба забути, бо як справедливо говорять у народі, «хто платить гроші, той і музику замовляє» Наголошую ще раз, що Україна в особі не Президента нашої держави, не Голови Верховної Ради України і навіть не керівника уряду узгоджує план дій щодо реформування національної прокуратури з представником «міжнародної організації», яка діє, без сумніву, в інтересах конкретної іноземної держави, котра й оплачує всі ці дії. І це незважаючи на те, що в нас із США зовсім різні судово-правові системи; законодавство цієї заокеанської іноземної держави, яка знаходиться далеко від нас, не є ідентичним із законодавчою базою, якою керується Україна як європейська держава, прокурори якої в своїй діяльності зобов’язані керуватися як національним законодавством, так і Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, і рішеннями Європейського суду з прав людини, тим більше, що загальноєвропейське законодавство в нас має більшу юридичну силу, аніж навіть наше національне при застосуванні. Нагадую ще раз, що США не використовують вказане європейське право. Але, на превеликий жаль, наші національні особливості не перешкодили нашому Генеральному прокурору підписати цей План дій, де, зокрема, чітко вказані завдання для української сторони: «змістовно наповнити процес атестації шляхом підготовки запитань для тестування і практичних завдань, розробити і впровадити концепції сучасного Тренінгового центру, метою якого буде замінити існуючу Національну академію прокуратури України, тощо»

Далі більше. Вибачте, а на якій підставі Генеральний прокурор України узгоджував із цією міжнародною організацією (хоча ми чітко розуміємо, інтереси якої іноземної держави вона відстоює), про те, що щонайменше 1 000 посад прокурорів (не зрозуміло у зв’язку з чим) повинні бути заповнені шляхом проведення «зовнішнього конкурсу», тобто шляхом набору в прокуратуру інших, так званих «нових облич».

Попри все це, якщо уважно прочитати згаданий вище «План дій», то звертає на себе увагу й та обставина, що наші доморощені «реформатори» на чолі з новим керівником ГПУ всеодно його реалізовують із чисто «українськими особливостями», тобто ще з гіршими для нашої держави наслідками. Наприклад, до завдань реалізації цього проекту міжнародної допомоги спільним планом віднесено «забезпечення ефективного розподілу робочого навантаження» на прокурорів і, як результат, уже запропоновано зменшення їх загальної кількості, в той час як із цього документу не вбачається, з якого саме «реального навантаження» виходили ці розробники й підписанти даного плану, бо не врахували, що на сьогодні навіть на наявну кількість прокурорів (до 15 тисяч) навантаження є явно фізично непосильним (у середньому від 300 до 600 проваджень) на одного прокурора.

У цьому ж документі також чітко зазначено як завдання — «проведення атестації прокурорів на всіх рівнях», зверніть увагу, «задля забезпечення того, щоб лише висококваліфіковані професіонали з безсумнівною репутацією залишилися в системі». Тому й виникає закономірне запитання, а хіба для досягнення цих цілей нове керівництво ГПУ передбачило можливість використання конкурсними комісіями анонімок без будь-яких перевірок їх достовірності? Хіба для цього нове керівництво ГПУ, до речі, також призначене на ці високі посади без проходження будь-яких атестацій (я маю на увазі, в першу чергу, заступників Генерального прокурора), вийшло за межі узгодженого цим «Планом» скорочення прокурорів, тобто не на 15%, а на 30% (5 тисяч), як озвучили чітко свої наміри Р. Рябошапка і члени його команди? Правда незрозуміло, чим керувався останній, коли видавав накази про створення так званих «конкурсних комісій» у Генеральній прокуратурі, куди були включені по 3 зовсім невідомі нікому особи, начебто, з числа «представників громадськості» як «незалежні експерти» (зовсім не зрозуміло, ким і за якими критеріях вони відбиралися), окрім одного, вже, так би мовити, — «штатного члена таких конкурсних комісій» при відборі кандидатів, як мінімум у НАБУ і ДБР? Якщо врахувати, що така «комісія» складається з шес ти осіб, з яких лише троє представники прокуратури, і то це з натяжкою, бо аж ніяк не можна назвати прокурором того ж нинішнього «Головного військового прокурора», а тому, виходить, що більшість у такій комісії не є прокурорами, особливо враховуючи, що той же О. Лємєнов не приховує своєї особистої неприязні до прокурорів, «погрожуючи» їм нещадним «вичищенням». І це, друзі, в той час, коли в «Плані дій» передбачалося включати до таких «комісій» хоча б по одному «незалежному експерту»!

І ще одна обставина звертає увагу на себе: сам виконавець, тобто вказана «міжнародна організація» (а мається на увазі — уряд США) зобов’язується надавати експертну допомогу й щодо перегляду та розширення тестів на знання законодавства, які будуть використовуватися під час атестації, аналізувати й розробляти проекти рекомендацій щодо організаційної структури органів прокуратури і, головне, що це буде виконуватися лише «після консультацій із донором», тобто урядом США. Шановна нова владо, хіба це не є ознакою зовнішнього управління в Україні з боку Сполучених Штатів Америки?!

Тому, пане Президенте України, прошу переконливо ще раз замислитися, що під Вашим керівництвом «творять» Ваші висуванці з вітчизняною прокуратурою, а через неї — і з національним правосуддям, та до чого це може призвести?

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →
Натисніть, щоб прокоментувати

You must be logged in to post a comment Login

Leave a Reply

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.