Судова практика
Законодавством не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору
9 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без задоволення касаційну скаргу у справі № 910/4962/18 про відшкодування шкоди за вантажний вагон, який опинився на непідконтрольній території.
Акціонерне товариство звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вантажного вагону у розмірі 570 000,00 грн, суми понесених витрат на визначення вартості вагону у розмірі 120,00 грн та суми упущеної вигоди у розмірі 343 575,48 грн.
Вимоги обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору про надання послуг відповідачем як замовником послуг за цим договором не було забезпечено збереження вагону, що є власністю позивача.
Господарський суд позов задовольнив частково, стягнув майнову шкоду та витрати щодо здійснення оцінки майна, в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд рішення скасував у частині задоволених позовних вимог та прийняв нове – про відмову в позові повністю, обґрунтувавши своє рішення тим, що до дня звернення позивача з позовом, він продовжував надавати послуги відповідачу, а отже, зобов`язання між сторонами не було припинено.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що судом апеляційної інстанції помилково було взято за основу господарські зобов’язання, що виникли на підставі договору, після закінчення строку його дії.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та ст. 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що попри закінчення строку дії договору позивач продовжував надавати відповідачеві послуги з організації перевезення. Тобто, коли позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про те, що вагон знаходиться на тимчасово окупованій території, тому залізницею буде пред`явлено вартість втраченого вагону для відшкодування відповідачу, зобов`язання між сторонами не припинилися та продовжували існувати.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Умовами укладеного договору не заборонено перетинати станції в межах тимчасово окупованих територій, а лише вказано про неможливість визначати такі станції для закінчення здійснення перевезення (надання послуг), п. 2.1.1 договору передбачено право виконавця не погодити замовнику заявку, тобто у разі визначення замовником станцією закінчення здійснення перевезення станції, яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, в погоджені заявки мало б бути відмовлено, а відтак, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не було порушено умови договору.
Підготував Леонід Лазебний
