Судова практика
Необізнаність спадкоємця про заповіт, недобросовісна поведінка інших спадкоємців та нотаріуса є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини
21 вересня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 130/2517/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги спадкоємця, який не повідомив іншого спадкоємця про наявність заповіту.
Особа звернувся до суду з позовом до сина та дочки спадкодавця про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті бабусі позивача відкрилася спадщина. Позивач дізнався, що померла склала заповіт, яким заповідала все майно своєму сину та йому, у рівних частинах. На час складення вказаного заповіту позивач був малолітнім та до вересня 2018 р. не знав про наявність у нього спадкових прав щодо вищезазначеного майна, оскільки не підтримував довгий час родинних стосунків зі своїми родичами, зокрема і матір’ю, яка не сказала йому про заповіт після смерті бабусі.
Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено у зв’язку з тим, що строк для прийняття спадщини попущено позивачем з поважних причин, зокрема у зв`язку з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту. Крім того, державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не здійснила виклику спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позивач у позовній заяві не навів доказів поважності пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Верховний Суд вказав, що правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.
Позивач вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.
Мати позивача під час розгляду справи підтвердила ті обставини, що у неї з сином були неприязні стосунки, тому вона не повідомляла йому про існування заповіту та наявність у нього спадкових прав щодо майна.
Згідно із ст. 63 Закону України «Про нотаріат», п. 3.2 гл. 10 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, на нотаріуса покладено обов’язок щодо повідомлення спадкоємця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Допитаний у судовому засіданні нотаріус зазначав, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини та наявність на його ім’я заповіту.
Ураховуючи обставини справи, наявність заповіту на користь позивача як спадкоємця майна, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об’єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Підготував Леонід Лазебний
