Проблемне НАЗК, або Чому від діяльності Національного агентства із запобігання корупції не варто очікувати позитиву?

Із деякого часу абревіатура НАЗК стала синонімом хронічного дефіциту часу. Якщо своєчасно не здав декларацію, то краще вже зникнути. А чиновництву постійно не вистачає декількох годин для заповнення е-декларацій. Це як студентам перед іспитом. Є ще багато чого іншого, що викликає постійне невдоволення державних службовців. У класичному виконанні своїх обов’язків вони асоціюють НАЗК із закінченням спокійного життя — або смерть, або оприлюднення своїх статків.

Нині наближається термін завершення подання е-декларацій в Україні. Станом на четвер, 29 березня, до реєстру подано близько 700 тисяч щорічних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік. Так уже склалося, що службовці, політики, активісти традиційно раз на рік потрапляють під «приціл» НАЗК. І якщо перші в основному завершили ці процедури й до них можливі запитання озвучуватимуться пізніше, то щодо декларацій громадських активістів питання повисло. Так, європейський комісар з питань політики сусідства Йоганнес Ган днями зробив відверто жорстку заяву у зв’язку з провалом у виконанні українським керівництвом власних обіцянок. Мова про вимогу відмінити е-декларування для громадських активістів, які працюють у сфері протидії корупції. Як було заявлено, такі дії керівництва України суперечать Угоді про асоціацію з ЄС.

Президент України Петро Порошенко тут же заявив, що Верховна Рада має негайно ухвалити рішення про скасування е-декларування для антикорупціонерів, хоча до дедлайну — закінчення терміну подачі звітів — залишилося декілька днів, а найближче засідання парламенту відбудеться лише 3 квітня. Планується, що саме цього дня депутати розглянуть дане питання. Як воно буде — побачимо, чекати лишилося недовго.

Тепер повернемося до самого НАЗК. Загалом щодо результатів роботи цього агентства останнім часом точиться багато дискусій. І здебільшого оцінки звучать не досить приємні як для Наталії Корчак, яка в середу, 28 березня, склала свої повноваження голови НАЗК, так і для її наступника — Олександра Мангула. Та й справді, чим запам’яталися суспільству перші два роки роботи Національного агентства з протидії корупції? Відповісти на це питання сьогодні важко. Так, НАЗК є вкрай важливим відомством для держави. Тому оцінка його діяльності не може бути однозначно позитивною або негативною. В обох випадках доведеться спрощувати ситуацію в сфері декларування. Хоча в цілому слід сказати, що вагомого авторитету відомство за два минулі роки не здобуло. Сама пані Корчак серед досягнень назвала формування антикорупційної політики, державне фінансування партій, запуск реєстру електронних декларацій, підготовку до запуску реєстру корупціонерів. Згадала вона також і підготовлений НАЗК проект антикорупційної стратегії на наступні 3 роки, який, за її словами, вже переданий КМУ. Та й загалом роботу агентства Наталія Корчак вважає ефективною. «Ми працюємо, ми відбулися. А та критика, яка лунає й буде лунати на нашу адресу, говорить, що той, хто нічого не робить, про того і не знають», — сказала вона.

Проте питання реальних здобутків лишається відкритим. Бо на будь-яке досягнення НАЗК знайдуться десятки заперечень. Так, вкрай важливим для декларантів є питання антикорупційної експертизи. Документ двічі перероблений, хоча й затверджений, проте він суперечливий і не чіткий. Також бракує чіткості та послідовності у виконанні важливих процедур із заповнення е-декларацій рекомендації та пам’ятці декларанту, розміщених на сайті агентства. Тут можна знайти лише загальновідому інформацію, а от коментаря відповідного закону — ні. За два роки роботи НАЗК він так і не зроблений, хоча заяви про намір надати цьому складному акту «робочого вигляду» робилися неодноразово.

Але справа не у формальному виконанні таких важливих для всіх нас обов’язків. Суть її в культивуванні не декларативного, а рішучого й безальтернативного виконання вимог антикорупційного законодавства. От тут у НАЗК проблеми. Керівництво агентства не раз опинялося в центрі різного роду гучних скандалів. Його й сьогодні звинувачують у залежності від влади, зокрема Адміністрації Президента, вибірковості підходів до перевірки декларацій, нездатності взагалі організувати цей процес. І треба визнати, відкинувши політичні аспекти, що частина цих звинувачень цілком виправдані. Бо узгоджені владою керівники апріорі незалежними бути не можуть. Вони слугують не закону, а владі, яка звикла балансувати на межі обіцянок, які часто не виконуються.

Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути