Судова практика
Неконкретизований умисел на заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого виключає відповідальність за замах на умисне вбивство
25 листопада 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 642/6363/16-к відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, вказавши, що у цьому випадку скоєне має кваліфікуватися за статтею, що передбачає відповідальність за фактично спричинені наслідки у вигляді шкоди здоров’ю потерпілого, а саме – заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а не замах на умисне вбивство.
Вироком місцевого суду обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 187 КК. Згідно з цим вироком його визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 357 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачувався.
За цим ж вироком іншу особу визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено у частині зарахування строку попереднього ув`язнення. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За матеріалами провадження обвинувачений та інший обвинувачений, котрий перебував у стані алкогольного сп’яніння, проникли до будинку, де проживали потерпілі і здійснили напад з метою заволодіння чужим майном шляхом застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я в момент заподіяння. У ході вказаних протиправних дій обвинувачені нанесли удари руками по голові та інших життєво важливих органах потерпілої з метою зламати її волю до спротиву та змусити віддати всі належні їй грошові кошти та інші матеріальні цінності, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла після тривалого лікування померла у лікарні.
У касаційній скарзі прокурор зазначав про безпідставне перекваліфікування судом першої інстанції дій засуджених з п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК та виправдання за ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки обвинувачені мали прямий умисел на заподіяння смерті потерпілим.
Верховний Суд вказав, що як установив місцевий суд, побиття потерпілої тривало незначний проміжок часу. Будь-яких знарядь чи засобів для заподіяння тілесних ушкоджень, що могло би свідчити про бажання позбавити потерпілої життя, обвинувачені не застосовували. Під час залишення ними будинку потерпіла була ще жива, що бачили та усвідомлювали засуджені, та у випадку наявності у них умислу на вбивство не мали жодних перешкод довести злочин до кінця. Смерть потерпілої настала після тривалого лікування у лікарні від закритої черепно-мозкової травми та її ускладнення, а саме – набряку головного мозку.
Тому кваліфікацію вчиненого обвинуваченими діяння в частині нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких настала смерть останньої, за ч. 2 ст. 121 КК, колегія суддів визнала правильною.
Крім того, в ході таких протиправних дій обвинувачений завдав потерпілому кілька ударів обухом сокири, а інший обвинувачений завдав одного удару вилами в ногу потерпілого, при цьому вимагаючи від останнього передати обвинуваченому паспорт громадянина України на його ім’я, який потерпілий утримував у себе.
Не знайшовши в будинку матеріальних цінностей, крім грошових коштів у сумі 200 грн та мобільного телефону, обвинувачені залишили місце вчинення злочину з викраденим. Таким чином, виконавши всі дії, які засуджені вважали за потрібне, вони припинили свій напад.
Підготував Леонід Лазебний
