Судова практика
Опублікування нотаріусом оголошення про відкриття спадщини без зазначення спадкоємця не є належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса
26 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 405/7058/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги спадкоємців на ухвалу апеляційного суду, якою визначено додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини іншим спадкоємцем.
Спадкоємниця за заповітом звернулась до суду із позовом до Міської ради про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини, вказуючи, що внаслідок своєї необізнаності про відкриття спадщини та неналежного виконання нотаріусом своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємців вона не могла вчасно прийняти спадщину.
Читайте також: Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційним судом рішення скасовано, визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Суд вказав, що оскільки приватний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, то опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті спадкодавця не є належним виконанням вимог ст. 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло здійсненню особистого розпорядження спадкодавця.
Розглянувши касаційну скаргу інших спадкоємців на ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 р. у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2019 р. у справі № 643/3049/16-ц, від 11 листопада 2020 р. у справі № 750/262/20, від 3 березня 2020 р. у справі № 145/148/20.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 р. у справі № 6-496цс17.
Читайте також: Спадкоємець боржника, якому невідомо про існування вимог кредитора спадкодавця, не може бути позбавлений успадкованого без попередження
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 р. у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 р. у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 р. у справі № 761/42165/17, від 6 червня 2018 р. у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса так, як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.
Підготував Леонід Лазебний
