Думка експерта
«Розумні строки» vs «швидкий розгляд» під час судового розгляду кримінального провадження
Ганна ПАЛАГИЦЬКА,
адвокат
Згідно з частиною 1 ст. 318 Кримінального процесуального кодексу судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. В своїй практиці я зустрічаю випадки, коли суди керуються цим положенням при обґрунтуванні відмовив задоволення клопотань, ненаданні необхідного часу для ознайомлення з матеріалами справи, вирішенні питання про відкладення судових засідань та навіть зміни процедури дослідження доказів.
Читайте також: Деякі питання оскарження недотримання розумних строків на досудовому розслідуванні. Частина 1
Але рішення, які ухвалюються з посиланням на необхідність застосування цього принципу, найчастіше є заміщенням реального змісту понять, адже цей принцип застосовується з метою швидкого розгляду справи. Проте аналіз самого положення про розумні строки також свідчить про невідповідність «розумного строку» визначенню «швидкий строк».
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 28 КПК України розумними вважаються строки, об’єктивно необхідні для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Читайте також: Деякі питання оскарження недотримання розумних строків на досудовому розслідуванні. Частина 2
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу й специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Тобто, в кожному конкретному кримінальному провадженні різні строки судового провадження можна вважати розумними, а при наявності значної кількості підозрюваних та сотні томів кримінального провадження швидкий розгляд без звужування меж проведення необхідних процедур та обмеження реалізації особою права на захист просто неможливий.
Аналіз положень ст. 28 КПК України свідчить, що розумний строк не тотожній розумінню «здійснення кримінального провадження у швидкий термін». Розкриваючи зміст розумності строків законодавець використовує терміни «невідкладно», «першочергово», «найкоротший строк» у такому значенні. Так, ч. 4 ст. 28 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно й розглянуто в суді першочергово.
Отже невідкладний та першочерговий розгляд не передбачає швидкого судового розгляду, а передбачає пріоритетність у розгляді справ у зазначених випадках поряд з іншими справами. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст. 28 КПК України). З цієї норми вбачається, що вимога щодо найкоротшого строку відноситься не до тривалості судового розгляду, а до строку здійснення досудового розгляду та вирішення питання про передачу справи до суду або закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 28 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим кодексом.
А можливість особи ініціювати здійснення кримінального провадження або окремих процесуальних дій у більш короткі строки встановлена з метою забезпечення саме її права на розумний строк, щоб вона не була піддана необґрунтовано довгому обмеженню у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження, а також є засобом забезпечення особою своїх прав за власною ініціативою.
Аналіз зазначених положень свідчить, що розумність строків кримінального провадження встановлений законодавцем для забезпечення гарантій особи від необґрунтованого та надмірного затягування кримінального провадження стосовно неї з метою забезпечення прав цієї особи, а не штучного пришвидшення судового розгляду для постановлення вироку в найкоротший час. Разом із тим поряд із принципом розумних строків ст. 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати й іншим загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Наведені принципи є основними засадами кримінального провадження, а отже, під час судового розгляду всі вони мають бути враховані й застосовані судом, жоден з них не повинен бути реалізований за рахунок порушення іншої засади на шкоду правам особи. Таким чином, бажання швидко розглянути справу не дає підстави суду застосувати принцип розумності строків, якщо таке застосування порушує інші принципи, такі, як право на захист, доведеності перед судом, переконливості доказів, змагальності сторін та безпосереднього дослідження доказів судом. Суд має шукати баланс між цими принципами з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження. Будь-який обвинувачений бажає вирішення кримінального провадження стосовно нього в найкоротші строки, але жоден не погодиться на швидкий судовий розгляд, при якому судом буде поверхнево здійснено дослідження доказів, а особа не зможе реалізувати повною мірою право на власний захист.
Джерело: Юридичний вісник України
