Судова практика
Злісне ухилення від сплати аліментів полягає у тривалому та наполегливому приховуванні свого місця проживання, роботи та грошових надходжень
19 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 175/3922/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який вказував про відсутність в діях засудженого злісного ухилення від сплати аліментів.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 164 КК.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено в частині періоду скоєння кримінального правопорушення та суми заборгованості по аліментах.
У касаційній скарзі захисник зазначав про відсутність в діях засудженого злісного ухилення від сплати аліментів.
Верховний Суд вказав, що злісне ухилення – це тривале і наполегливе ухилення від виконання відповідного обов`язку шляхом приховування свого місця проживання, роботи, фактичного заробітку або інших грошових надходжень, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність.
Для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винної особи виражались у прямій відмові від виконання покладених на неї обов`язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому випадку призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей.
Як вбачається з встановлених місцевим судом фактичних обставин, засуджений, будучи обізнаним про аліментні зобов`язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов`язань за рішенням суду, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей, офіційно не працював та не вживав заходів для офіційного працевлаштування, протягом тривалого часу, працюючи у фізичних осіб-підприємців та приватних осіб і, маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не надавав будь-якої допомоги на утримання дітей. Крім того, перебуваючи на обліку у місцевому центрі зайнятості як безробітний та проходячи військову службу за контрактом, отримував допомогу по безробіттю та йому було нараховано грошове забезпечення відповідно, з яких також не здійснювалися відрахування на утримання дітей.
Місцевий суд не встановив обставин, які б перешкоджали особі протягом тривалого часу (понад 10 років) належним чином виконувати покладені на нього законом обов`язки щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, що свідчить про злісність ухилення від аліментних зобов`язань.
Вказані обставини частково підтвердив і сам засуджений, який в судах першої та апеляційної інстанцій повідомляв, що не міг тривалий час здійснювати грошові перекази для погашення заборгованості по аліментах через скрутне матеріальне становище, відсутність коштів, та через те, що має на утриманні сім`ю та інших малолітніх дітей.
Однак вказані обставини в будь-якому разі не звільняли його від виконання ним батьківських обов`язків щодо утримання всіх його неповнолітніх дітей, а отже не давали йому підстав протягом тривалого часу не сплачувати аліменти, які призначені рішенням місцевого суду.
Підготував Леонід Лазебний
