Судова практика
Ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду
1 листопада 2021 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 405/3360/17 скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу позивачу.
Особа звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, збитків, спричинених порушенням права і невиконанням судового рішення.
Місцевий суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження, вирішив питання про забезпечення позову. Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. Місцевий суд, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України та враховуючи, що розгляд цієї справи проводиться за правилами загального позовного провадження, відмовив у прийнятті цієї заяви.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу позивача на ухвалу місцевого суду, керуючись тим, що оскарження цієї ухвали не передбачено ст. 353 ЦПК України.
Читайте також: Ухвала суду про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню навіть якщо первісний позов залишено без розгляду
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що за приписами ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9 ст. 10 ЦПК України).
У справі «Скорик проти України» від 8 січня 2008 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, що, у свою чергу, може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
За цих обставин Верховний Суд не знайшов підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 р. у справі № 369/11526/16-ц, у якій суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки не перевірив, чи передбачена процесуальним законодавством можливість суду відмовити у прийнятті позовної заяви з підстав, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, та чи не є ця ухвала за своїм змістом ухвалою про повернення заяви позивачам.
Водночас, Верховний Суд дійшов до висновку про відступлення від правового висновку ВС у справі № 177/1251/18 про те, що ухвала суду першої інстанції про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Підготував Леонід Лазебний
