Судова практика
Якщо обвинувачений засуджений іншим вироком до покарання, за яким закінчилися строки виконання, суд не може призначати покарання за сукупністю злочинів
20 жовтня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 487/3326/15-к скасував вирок, яким було безпідставно призначено покарання за сукупністю злочинів.
Вироком місцевого суду особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Як було встановлено цим вироком, особа раніше була засуджена вироком місцевого суду за ч. 4 ст. 358 КК, згідно з яким їй було призначено покарання у виді штрафу.
Ураховуючи це, місцевий суд при призначенні покарання за новим вироком ухвалив на підставі ч. 4 ст. 70 КК та ч. 3 ст. 72 КК покарання, призначене за вироком місцевого суду за ч. 4 ст. 358 КК у виді штрафу, виконувати самостійно.
Апеляційний суд залишив цей вирок без змін.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що суд безпідставно призначив покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК строк давності виконання вироку місцевого суду закінчився, а отже, посилання суду на самостійне виконання зазначеного судового рішення не відповідає приписам закону.
Верховний Суд вказав, що згідно з положеннями ст. 80 КК особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Зазначена норма кримінального процесуального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Читайте також: До особи, засудженої за кілька злочинів, амністія застосовується тільки якщо кожен із злочинів підпадає під дію амністії
Крім того, ч. 3 ст. 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності. Проте ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, а саме –лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що факт ухилення фігурантки від виконання покарання, призначеного за вироком місцевого суду, за належною процедурою судом встановлено не було, а тому підстави для зупинення перебігу строку виконання зазначеного вироку та призначення особі покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК відсутні.
Отже, Верховний Суд змінив судові рішення шляхом виключення із резолютивної частини посилання на призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК та самостійне виконання покарання за вироком місцевого суду.
Підготував Леонід Лазебний
