Connect with us

Судова практика

Несплата землекористувачем земельного податку не свідчить про істотні порушення умов договору емфітевзису й не є підставою для його розірвання

Опубліковано

31 серпня 2022 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 128/3569/20 задовольнив касаційну скаргу представника землекористувача, який не сплачував земельного податку.

Власник земельної ділянки звернувся до суду з позовом до землекористувача про розірвання договору емфітевзису з тих підстав, що відповідач всупереч вимогам договору і закону впродовж всього часу дії договору не сплачує земельний податок, тому позивач був змушений сплачувати його самостійно.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив з тих мотивів, що факт невиконання умов договору з боку відповідача щодо сплати земельного податку доведений належними та допустимими доказами. Таке порушення є істотним, позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, а тому є підстави для дострокового розірвання договору емфітевзису.

Читайте також: Невизнання права користування земельною ділянкою особою, яка не є стороною договору емфітевзису, не впливає на обсяг прав і обов’язків власника ділянки

Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в ст. 412 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України.

Перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об’єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.

Читайте також: Встановлювати емфітевзис на майбутнє закон не забороняє

Підставою для дострокового розірвання договору емфітевзису позивач зазначив невиконання відповідачем  умов договору щодо сплати ним земельного податку (п. 4.3.6. договору), що призвело до покладення цього тягаря на власника землі – позивача.

Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 р. у справі № 911/2755/18.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів – предмет, ціна та строк дії (ст. 638 ЦК України).

Спірний договір емфітевзису містить істотні умови договору про його предмет, ціну та строк дії, які відповідачем порушено не було.

Ураховуючи критерії застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку, що несплата відповідачем земельного податку (сплату якого чинним законодавством покладено на власника земельної ділянки) не свідчить про істотні порушення умов такого договору, оскільки зазначене порушення не призвело до того, що позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору емфітевзису, оскільки своєчасно отримав плату за користування земельною ділянкою.

Інших підстав для припинення договору емфітевзису у відповідності з вимогами ст. 412 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України позивачем не зазначено та судом встановлено не було.

Отже, Верховний Суд оскаржувані судові рішення скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.