Судова практика
Не можна визнати надміру м’яким наближене до мінімального покарання за порушення ПДР, що призвело до загибелі людей, без оцінки поведінки потерпілих
13 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 686/24681/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який оскаржував вирок з підстави його надмірної м’якості.
Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, визнав фігуранта винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за те, що він, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, порушив вимоги ПДР – перевозив 6 пасажирів (в тому числі дітей), непристебнутих ременями безпеки, перевищив швидкість і допустив наїзд на нерухомий вантажний причіп, що призвело до загибелі двох пасажирів, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень трьом пасажирам та тілесних ушкоджень середньої тяжкості одному пасажиру.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що з огляду на конкретні обставини вчиненого фігурантом кримінального правопорушення обране йому покарання є несправедливим унаслідок надмірної м’якості.
Читайте також: Не передбачено обмежень щодо позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких воно є джерелом доходу
Верховний Суд вказав, що покарання засудженому призначено судом з дотриманням вимог ст. 50, 65 КК, основне покарання, визначене судом у межах санкції ч. 3 ст. 286 КК, у розмірі, наближеному до мінімального, з додатковим у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією зазначеної норми кримінального закону, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення фігуранта та попередження інших кримінальних правопорушень, а тому вважати його надмірно м’яким підстав не вбачається.
Відхиляючи доводи прокурора щодо надмірної м’якості обраного судом першої інстанції покарання, апеляційний суд, крім ступеня тяжкості й наслідків вчиненого фігурантом кримінального правопорушення та даних про його особу, врахував також конкретні обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, останній характеризується виключно позитивно, раніше до будь-яких видів відповідальності не притягувався, від самого початку ще під час обрання міри запобіжного заходу беззастережно повністю визнав свою винуватість та надав зізнавальні показання, а під час розгляду справи в суді клопотав про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, демонструючи готовність нести покарання за вчинене. Він щиро розкаявся, неодноразово вибачався перед потерпілими та їх родичами, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину проти безпеки руху, добровільно частково відшкодував завдану потерпілим внаслідок вчиненого злочину шкоду на загальну суму 488 992,00 грн, при цьому висловив намір і після відбуття покарання відшкодовувати майнову та моральну шкоду потерпілим. Останні не наполягали на суворому покарання для фігуранта, покладаючись у цьому питанні на розсуд суду.
Читайте також: Якщо потерпілому повернули неушкодженим вкрадене авто, то матеріальної шкоди йому злочином заподіяно не було
Судом хоча й було обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення фігурантом злочину у стані алкогольного сп’яніння, однак згідно з встановленими судом даними вміст у його крові етилового (винного) алкоголю становив 0,61% (проміле), що відповідає незначному, легкому ступеню сп’яніння.
Водночас потерпілим було відомо, що вони з дітьми, у кількості, яка переважає дозволену кількість пасажирів у цьому транспортному засобі, сідають в автомобіль до водія, який вживав алкогольні напої, оскільки теж брали участь у святковому заході, на якому той був присутній.
Отже, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
