Судова практика
Відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку про стан сп’яніння не тягне недопустимість його як доказу у кримінальному провадженні
20 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 711/2189/21 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який доводив недопустимість доказу стану сп’яніння підзахисного під час учинення ДТП.
Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, визнав особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК (вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння).
У касаційній скарзі захисник наполягав, що суд безпідставно не визнав недопустимими докази, отримані у результаті медичного огляду фігуранта, проведеного з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння. Стверджував, що, застосувавши щодо фігуранта п. 13 ч. 1 ст. 67 КК (перебування у стані сп’яніння, як обставина, яка обтяжує покарання), апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Верховний Суд визнав необґрунтованими твердження сторони захисту про недопустимість згаданих доказів через долучення до матеріалів провадження копій указаних документів.
Читайте також: Дані про стан сп’яніння підозрюваного у момент вчинення кримінального правопорушення не належать до лікарської таємниці
Із матеріалів провадження вбачається, що апеляційний суд, безпосередньо дослідивши докази, пересвідчився, що після скоєння ДТП фігурант був доставлений до відділення швидкої медичної допомоги, де йому в установленому порядку було видано направлення на огляд із метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і доставлено до наркологічного диспансеру, де проведено відповідний медичний огляд, про що свідчить запис у журналі реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння. Під час огляду в фігуранта відібрано необхідні біоматеріали, які направлено на дослідження, що зафіксовано актами хіміко-токсикологічних досліджень. Також актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів підтверджено використання в медичній установі під час огляду фігуранта технічного засобу Алконт 01сУ-U для визначення наявності або вимірювання етилового спирту у видихуваному повітрі.
Ці обставини не заперечувала сторона захисту у судовому засіданні, в апеляційній та касаційній скаргах.
При цьому п. 19 розд. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ від 9 листопада 2015 р. № 1452/735 визначено, що акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я.
Одночасно до матеріалів провадження долучені завірені належним чином копії актів, що не суперечить вимогам ч. 5 ст. 100 КПК.
До того ж висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції долучений до матеріалів провадження в оригіналі.
Та обставина, що цей висновок не підписаний обвинуваченим, не свідчить про недопустимість його як доказу, як про це правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
Верховний Суд погодився з таким рішенням апеляційного суду, оскільки на достовірність і допустимість як доказу не впливає відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до Інструкції мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив фігуранта на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування на стан сп’яніння, документ підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи.
Також Верховний Суд визнав безпідставними аргументи сторони захисту про те, що підтвердженням недопустимості як доказу акта є недолучення до матеріалів провадження копії сертифікату відповідності приладу Алконт 01сУ-U та свідоцтва про повірку цього вимірювального приладу.
Так, дійсно відповідно до п. 9 розд. ІІІ Інструкції використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Однак із системного аналізу п. 3, 8, 15, 16 розд. ІІІ Інструкції вбачається, що огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів) метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп’яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп’яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який також вноситься до акту медичного огляду.
Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп’яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп’яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд».
Підготував Леонід Лазебний
