Судова практика
Якщо обвинувачену було оголошено в розшук після закінчення строку давності притягнення до відповідальності, перебіг строку вважається таким, що не зупинявся
6 березня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 161/18237/18 задовольнив касаційну скаргу прокурора на рішення судів, якими особу не було звільнено від кримінальної відповідальності через збіг строку давності.
В суді першої інстанції захисник заявив клопотання щодо звільнення його підзахисної від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Судом першої інстанції це клопотання не було вирішено, натомість фігурантку було визнано винуватою й засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, вказавши, що до обвинуваченої неодноразово застосовувались приводи в судові засідання у зв’язку з її ухиленням від прибуття і її було оголошено в розшук, у зв’язку з чим було зупинено судове провадження, яке було відновлено.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не звільнено фігурантку від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК України та не закрито кримінальне провадження, оскільки кримінальне провадження було зупинено, а останню оголошено в розшук вже після закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України. Тому на момент ухвалення оскаржуваних рішень місцевим та апеляційним судами строки давності притягнення фігурантки до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, а саме 2 роки, сплинули.
Верховний Суд вказав, що за умови відсутності даних про ухилення фігурантки від слідства або суду, строк давності для звільнення її від кримінальної відповідальності згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 р. становить два роки з дня вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і до дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2023 р. у справі № 735/1121/20, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.
З цього висновку вбачається, що таке подовження може мати місце лише стосовно того строку давності, який триває на момент виникнення підстави для такого подовження, тобто на момент виникнення факту ухилення.
Оскільки в цій справі обвинувачену було оголошено в розшук вже після збігу строку давності притягнення до відповідальності, то строк слід вважати таким, що не зупинявся.
Отже, за висновком ВС, місцевий суд, а також й апеляційний суд, повинні були переконатися, що строк давності притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального проступку сплив; строк давності притягнення фігурантки до відповідальності не зупинявся, й за наявності згоди обвинуваченої суд мав на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, з урахуванням апеляційним судом положень ст. 417 КПК України, закрити кримінальне провадження та звільнити фігурантку від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Це може бути зроблено також і судом касаційної інстанції, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 6 грудня 2021 р. у справі № 521/8873/18.
Тому Верховний Суд звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрив.
Підготував Леонід Лазебний
