Судова практика
Рішення Конституційного Суду України № 6-р(II)/2021 не є підставою для перегляду за виключними обставинами вироку, яким особу засуджено довічно
16 березня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 0824/2465/2012 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на рішення КСУ як на підставу для перегляду судових рішень за виключними обставинами.
Ухвалою районного суду, залишеною без зміни апеляційним судом, залишено без задоволення заяву захисника про перегляд постановлених щодо фігуранта судових рішень за виключною обставиною (п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК).
У касаційній скарзі захисник зазначав, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду стосовно відсутності підстави для перегляду судових рішень за виключною обставиною. Як на таку підставу вказував на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 р. № 6-р(II)/2021, висновки якого, на його думку, свідчать про незаконність призначення фігуранту покарання у виді довічного позбавлення волі. Наполягав, що з огляду на зазначене рішення засудженому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк – до 15 років.
Верховний Суд вказав, що порядок здійснення провадження за виключними обставинами визначено главою 34 КПК України.
Зокрема відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною є встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Рішенням КСУ № 6-р(II)/2021, на яке посилався захисник, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК в частині їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Зобов’язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене ст. 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та самого Рішення, яким визнано неконституційними згадані положення в частині неможливості їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а не такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, яке призначене фігуранту судом.
Отже, посилання захисника на рішення КСУ № 6-р(II)/2021 як на підставу для перегляду постановлених щодо фігуранта судових рішень за виключними обставинами, ВС визнав неприйнятним. Призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі не суперечить цьому Рішенню.
Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18 жовтня 2022 р. № 2690-IX, який набрав чинності 6 листопада 2022 р., внесені зміни до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК стосовно умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засуджених, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінене на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та до ст. 82 КК стосовно заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням (ч. 1, 5 ст. 82 КК).
Зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Підготував Леонід Лазебний
