Судова практика
Протокол затримання адвоката не може бути визнано недопустимим доказом через відсутність у ньому даних про повідомлення ради адвокатів регіону та номера провадження
13 червня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 520/2703/17 задовольнив касаційну скаргу прокурора, не погодившись з висновками судів про те, що відсутність повідомлення ради адвокатів регіону про затримання адвоката та обрання йому запобіжного заходу є підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих при затриманні.
Вироком районного суду виправдано фігуранта за ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України та адвоката за ч. 3 ст. 369 КК, оскільки, суд визнав недопустимими докази, отримані під час затримання адвоката, зокрема і сам протокол затримання, у зв’язку з тим, що про затримання адвоката та про обрання щодо нього запобіжного заходу не було повідомлено раду адвокатів регіону.
Апеляційний суд вирок змінив і виправдав обвинувачених у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу інкримінованих їм злочинів.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається обов’язково, оскільки це є гарантією забезпечення прав затримання особи. Тому протокол затримання не можна визнати недопустимим доказом, оскільки це означало б, що факт затримання особи нічим не підтверджується.
Читайте також: Недопустимим доказом є протокол пред’явлення особи для впізнання, який не містить опису всіх осіб, які пред’являлися
З погляду допустимості можна оцінювати лише відомості (фактичні дані). Якщо протокол затримання містить відомості, які можуть бути використані як докази при розгляді справи по суті, може постати питання щодо допустимості саме цих відомостей, а не протоколу затримання.
Однак судами не було зазначено, які саме відомості, що містяться у протоколі затримання, вони визнали недопустимими і на підставі яких правил допустимості.
Непереконливими визнав Верховний Суд і посилання суду на відсутність номеру кримінального провадження, анкетних даних та підписів осіб, які були присутні під час проведення вказаної процесуальної дії як на підставу визнати протокол «недопустимим» доказом. Як випливає з вироку, адвокат не заперечував факту свого затримання за обставин, вказаних в протоколі, і особисто підписав цей протокол. Тому суд не пояснив, чому відсутність інформації щодо номеру провадження та анкетних даних осіб, які були присутні під час проведення вказаної процесуальної дії, завадила йому переконатися у тому, що таке затримання дійсно відбулося за обставин, вказаних у протоколі, і рамках саме цього кримінального провадження.
Читайте також: Протокол обшуку житла є недопустимим доказом, якщо у ньому відсутні відомості про оперативних працівників, які брали у ньому участь
Судом першої інстанції не зазначено, які саме докази, крім протоколу затримання, суд вважає недопустимими внаслідок порушення порядку повідомлення ради адвокатів про затримання адвоката, що вже саме по собі свідчить про неналежну вмотивованість судового рішення.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону тягне недопустимість доказу. Закон зобов’язує суд визначити допустимість доказу з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (постанова у справі № 318/292/18).
Якщо доказ визнається недопустимим на підставі ч. 1 ст. 87 КПК, слід зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу (постанова у справі № 639/8329/14-к).
За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (постанови у справах № 720/49/19, № 344/2995/15-к).
Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
