Судова практика
Судді ВАКС «засипались» на сміттєвих баках
Одинадцятого серпня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, скасувавши виправдувальний вирок першої інстанції, засудила до трьох з половиною років позбавлення волі колишнього директора харківського комунального підприємства «Комплекс із вивозу побутових відходів» Фазіля Аббасова, який ще в 2016 році організував викрадення з міської казни одного мільйона гривень. У вересні минулого року цей чоловік уже сидів на лаві підсудних, але колегія суддів ВАКС у складі Євгена Крука, Інни Білоус та Олексія Кравчука виправдала його в зв’язку із недоведеністю. Вони навіть не розглядали суть справи, оскільки забракували всі надані стороною обвинувачення докази через процесуальні помилки, яких насправді не було.
Економія металу
Фабула цього злочину надзвичайно поширена для сфери міського господарства: Фазіль Аббасов, будучи директором КП «КВПВ», одночасно володів низкою приватних підприємств, в яких за гроші громади купував товари й послуги за завищеними цінами, знаходячи при цьому різні хитрі шляхи, що дозволяли обійти вимоги чинного в 2016 році Закону «Про здійснення державних закупівель». Так, він розмістив на відповідному сайті оголошення про конкурс на придбання двох сотень контейнерів для сміття з граничною ціною 3,6 мільйона гривень, причому в технічних умовах були прописані настільки нестандартні параметри, що ніхто, крім контрольованих ним підприємств, своїх пропозицій не подав. Потім одне з них було оголошене переможцем, але через тиждень після цього зловмисника ніби осяяло, що замовлені баки не влазитимуть у кузов сміттєвозу, а тому, за домовленістю з виробником, він зменшив розміри контейнерів, а головне – зробив тоншими його стінки на кілька міліметрів. Як потім встановила судово-економічна експертиза, все це зменшило використання гарячекатаної сталі, а відтак знизило реальну вартість виробництва кожного з двохсот баків щонайменше на п’ять тисяч гривень, тож загальна економія склала один мільйон. Саме на цю суму було завдано збитки міському бюджету Харкова, з якого за вказану партію виробів у жовтні 2016 року були сплачені первісно оговорені 3,6 млн гривень.
Читайте також: Справа Запорізького ТМК: Черговий незрозумілий реверс Верховного Суду
Як бачите, все на перший погляд дуже просто, але слідство тривало п’ять років і, врешті-решт, судді першої інстанції ВАКС вирішили, що обвинувачення ґрунтується на доказах, зібраних незаконним шляхом, а тому їх слід визнати неналежними й недопустимими. Щоб зрозуміти, що й до чого, пропонуємо трохи зануритися в процесуальну хронологію даної справи. Отже, на початку 2017 року співробітники СБУ отримали сигнал, що хтось із високопоставлених керівників Харківської міської ради по лінії шляхового господарства в змові з групою чиновників нижчого рангу вимагає від приватного підрядника грандіозного розміру хабара, в зв’язку з чим були поставлені на прослуховування всі їхні телефони. Історія умовчує про те, що сталося з цим хабарем і кому він, врешті-решт, дістався, але відомо, що чекісти, діючи за принципом «візьми Боже, що нам не гоже», передали деякі роздруківки підслуханих розмов управлінню захисту економіки в Харківській області, який напряму підпорядковується департаменту захисту економіки Національної поліції України. Йшлося в них про те, що низка керівників районних адміністрацій міста і його комунальних підприємств, у тому числі й КП «КВПВ», планують вчинити розтрату коштів. Як і належить робити в подібних випадках, отримані матеріали були передані слідчому слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківські області, який 10 квітня 2017 року вніс відповідний запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за номером 12017220000000515 з попередньою кваліфікацією злочину за статтею 191 Кримінального кодексу України, після чого й почалося офіційне досудове розслідування.
А ще через місяць місцеве Управління СБУ підкинуло колегам новий «подарунок» у вигляді акта ревізії фінансово-господарської діяльності КП «КВПВ», складений Північно-Східним офісом Державної аудиторської служби України, в якому йшлося про, те що протягом 2016 року керівниками цього підприємства були здійснені необґрунтовані витрати коштів, які завдали міському бюджету збитків на суму близько 11 мільйонів гривень. Згадувався в цьому документі й епізод з придбанням двох сотень контейнерів. Отримавши вказаний акт, слідчий приєднав його до решти матеріалів згаданого вище кримінального провадження, яке в листопаді 2018 року постановою прокурора було передане за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України. Ще через два роки – в січні 2021-го, Аббасову було повідомлено про підозру за статтею 364 ККУ – зловживання службовим становищем, внаслідок якого одержала неправомірну вигоду в розмірі один мільйон гривень фірма, в якої були закуплені баки для сміття. В листопаді того ж року обвинувальний акт було спрямовано до Вищого антикорупційного суду, а 21 вересня 2022 р. згадана вище трійця суддів ухвалила виправдувальний вирок.
Немає реєстрації злочину – немає й кримінального провадження
Що ж послужило підставою для такого висновку? Суддів обурив той факт, що кримінальне провадження було відкрите за одним складом злочину, а до суду прийшов обвинувальний акт за зовсім іншим. Внесені до ЄРДР відомості стосувалися того, що станом на квітень 2017 року група місцевих чиновників готується вчинити розтрату, а в кінцевому підсумку все вивернулося так, що один конкретний директор ще в серпні 2016-го уже вчинив конкретний закінчений злочин у вигляді зловживання службовим становищем, яке було пов’язане із закупівлею контейнерів. З цього судді зробили висновок, що відомості про саме це кримінальне правопорушення до ЄРДР не вносилося, кримінальне провадження не відкривалося, а відтак усі слідчі дії проводилися незаконно й зібрані в ході їх проведення докази слід вважати неналежними. Нагадаємо, згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, зібраних незаконним шляхом.
Читайте також: Пригоди неналежних доказів: або Як правильно викривати одержання хабара
Далі судді нагадали про вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, яка дає покроковий алгоритм дій у подібних ситуаціях. Так, отримавши повідомлення про злочин (в даному випадку акт ревізії аудиторського відомства), слідчий повинен був зробити про це окремий запис у ЄРДР й присвоїти кримінальному провадженню окремий номер. Але він цього не зробив, а лише долучив отриманий документ до матеріалів іншого кримінального провадження, яке було відкрите з інших підстав. Звичайно, бувають у слідчій практиці випадки, коли з різних, незалежних одне від одного, джерел надходить інформація, що одна й та сама посадова особа вчинила чи готується вчинити абсолютно різні злочини. Їх доцільніше розслідувати в рамках однієї справи, але закон вимагає спочатку зареєструвати в ЄРДР фабулу кожного злочину й відкрити окремо по кожному з них кримінальне провадження, а потім уже об’єднати їх в одне під одним номером, про що, звичайно ж, внести відповідний запис до зазначеного реєстру.
На підтвердження своєї точки зору судді навели випадок із судової практики, коли за схожих обставин було ухвалено виправдувальний вирок, залишений без змін постановою Верховного Суду від 23.06.2021 р. у справі № 497/1260/18. В тій ситуації заявник повідомив органи прокуратури про те, що співробітники митного посту «Ізмаїльський» в Одеській області вимагають у нього хабар. Слідчий цю заяву в окремому порядку не зареєстрував, а долучив її до матеріалів іншого провадження, яке теж було пов’язане вимаганням хабара з боку інших митників, на іншому посту і в інший час, але в цього ж самого заявника. Коли ж справа дійшла до суду, там вирішили, що офіційно даний злочин в ЄРДР не реєструвався, кримінальне провадження для його розслідування не відкривалося, а відтак усі слідчі дії проводилися незаконно.
Позиція АП ВАКС
Вирок ВАКС було оскаржено Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, і в ході перегляду справи судді Апеляційної палати встановили, що їх колеги з першої інстанції написали не всю правду. Так, слідчий поліції, отримавши в травні 2017-го акт ревізії Державної аудиторської служби, дійсно не зареєстрував новий злочин у ЄРДР, а долучив отримані документи до матеріалів уже наявної справи. Але менш ніж через три місяці дана помилка була виправлена: відомості про зловживання на КП «КВПВ» внесені до реєстру й записом від 3.08.2017 р., відкрите нове провадження за статтею 364 ККУ з окремим номером, хоча вже наступного дня обидва ці провадження були об’єднані в одне під тим же номером, що й був – 12017220000000515. Таким чином, принаймні із серпня 2017 року слідчі дії здійснювалися на цілком законних підставах і зібрані після того докази підлягали розгляду й оцінці.
Але й це ще не все: ухвалюючи виправдувальний вирок, судді першої інстанції робили упор на тому, що орган досудового слідства порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу й Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016 р. Але жоден із цих нормативних актів станом на той час не містив обсягу відомостей, які неодмінно мають бути внесені в ЄРДР після отримання повідомлення про злочин. Воно й зрозуміло, оскільки слідчий попервах має обмежену інформацію, потім вона обростає подробицями, внаслідок чого до реєстру можуть вноситися більш конкретні відомості. Так було і в цьому випадку: в квітні 2017 р. запис у ньому стосувався готування до розтрати майна, дещо пізніший витяг з ЄРДР від 18.02.2019 р. свідчив про те, що директор одного з комунальних підприємств під час проведення конкурсних торгів неправомірно надавав перевагу певним їх учасникам, а от уже у витягу від 20.08.2021 року сказано, що Аббасов вчинив дії, які спричинили втрату коштів міського бюджету на суму в один мільйон гривень. Таким чином, немає нічого дивного в тому, що «бехи», шукаючи докази готування до одного злочину, знайшли докази іншого, вже вчиненого. А постанова Верховного Суду по справі одеських митників по відношенню до обставин справи харківських комунальників була визнана не релевантною, бо в тій ситуації прокуратура дійсно поєднала непоєднуване.
Що ж стосується розгляду справи по суті, то його не можна назвати надто захоплюючим. Адвокати Аббасова надали суду висновок дослідження, проведеного на їх замовлення Харківською торгово-промисловою палатою, про те, що ринкова вартість одного такого контейнера станом на серпень 2016-го становила 18 тисяч гривень, тобто рівно стільки, скільки заплатило за кожен із них КП «КВПВ». Такий підсумок було зроблено шляхом порівняння даних, наданих низкою підприємств, які виготовляли аналогічну продукцію. Але детективи НАБУ «прошерстили» Єдиний реєстр податкових накладних і надали суду неспростовні докази того, що ці підприємства не продавали на ринку контейнери для сміття (принаймні в законний спосіб), а тому надані ними дані не можна вважати достовірними.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
