Події
Доброчесне детективознавство: криміналістична історіографія і погляд в електронне майбутнє (наукові читання пам’яті Ганса Гросса)
До 130-річчя публікації першого в світі підручника «Криміналістика» та 75-річчя виходу в світ першого україномовного підручника під такою ж назвою в Чернівцях відбулися засідання третьої постійно діючої міжнародної науково-практичної конференції «Наукові читання пам’яті Ганса Гросса», організовані кафедрою кримінального права юридичного факультету тамтешнього національного університету імені Юрія Федьковича. Співорганізаторами читань виступили: Hans Gross Centre for Interdisciplinary Criminal Science of the University of Graz (Австрія), Варненський вільний університет імені Чорноризця Храбра (юридичний факультет, Болгарія), Ovidius University of Constanta (факультет права та адміністративних наук, Румунія), Державний університет Молдови (юридичний факультет, Молдова), Чернівецький науководослідний експертно-криміналістичний центр МВС України та ГО «Всеукраїнська асоціація кримінального права». Учасники конференції з Австрії, Болгарії, Молдови, Румунії та України висвітлили питання минулого, сьогодення і пріоритетних напрямів розвитку детективознавства, поліцієзнавства, безпекознавства, експертознавства, криміналістики, електронної криміналістики, ядерної криміналістики, кібербезпеки, карного права, карного процесу, пенітенціарного права, юридичної психології, правничої конфліктології як у типових, так і екстремальних ситуаціях, особливо в умовах воєнного стану. У її роботі взяли участь і виступили з цікавими та змістовними доповідями як іноземні науковці Stoica Adrian (Румунія), Ботнару Стела (Молдова), Vasile Drăghici (Румунія), Nina Kaiser (Австрія), Кунчев Йонко (Болгарія), так і їх українські колеги, зокрема І. Г. Балук, В. А. Вдовічен, Г. П. Жаровська, М. І. Малій, Р. І. Петришин, Р. В. Перелигіна, В. Ю. Шепітько, В. М. Шевчук та багато інших науковців, освітян і практичних працівників органів прокуратури, судочинства та експертно-криміналістичної служби України. В читаннях також взяв участь і виступив відомий український криміналіст, віце-президент Національної академії прав людини Петро БІЛЕНЧУК. Тези його виступу ми й пропонуємо увазі читачів ЮВУ.
Шлях до пізнання істини
Серед особистостей, чиє життя, творча освітня, наукова, законодавча, праксеологічна та громадська діяльність тісно пов’язані з Австрією — Віднем, Грацом, Леобеном, Фельдбахом, Лінцем, Чехією — Прагою, Боснією, Україною — Буковиною, Чернівцями, Коломиєю, з креативним розвитком детективознавства, поліцієзнавства, безпекознавства, експертознавства, криміналістики, карного права, карного процесу, пенітенціарного права, юридичної психології та правничої конфліктології, постать Ганса Густава Адольфа Гросса посідає особливе місце, оскільки відіграє визначну роль у формуванні нових правничих дисциплін, нових інституцій, установ й музеїв. Це обумовлено, перш за все, його професійною освітньою, науковою і праксеологічною діяльністю в інституціоналізації світоглядно-філософських, експертно-криміналістичних та соціальноправових психологічних досліджень, їх організацією в основну ланку розвитку наукових правничих досліджень із метою створення нових навчальних дисциплін, курсів і спецкурсів, формування університетських кафедр криміналістики та інститутів криміналістики, а також криміналістичних музеїв тощо.
Читайте також: Юридичні аспекти СНПК: куди звернутися по допомогу і як залучити адвоката для захисту
Завдяки творчому та організаційному запалу геніальної людини – Ганса Гросса, доля якого тісно пов’язана з правосуддям, судочинством, карним правом, кримінологією, криміналістикою, кримінальною психологією, оскільки ним були створені перші в світі університетські кафедри криміналістики, перший у світі криміналістичний музей, перший у світі інститут криміналістики, перший у світі підручник з курсу криміналістики, перша енциклопедія криміналістики, перший науковий часопис «Архів кримінальної антропології та криміналістики», перша монографія «Кримінальна психологія» тощо. Віддаючи шану цій людині, слід акцентувати увагу на тому, що цей шлях із формування криміналістики як навчальної дисципліни, як науки і як сфери праксеологічної діяльності був досить складним і тернистим.
Забута криміналістична наука
На жаль, із тривогою змушені констатувати те, що криміналістична наука в багатьох правничих закладах України і сьогодні в організаційному плані знаходиться, м’яко кажучи, в «не зовсім привабливому стані»: в деяких закладах юридичної освіти окремої кафедри криміналістики зовсім не існує, в інших вони ліквідовані, а в тих, що функціонують, на жаль, займають далеко не те місце, яке б належало. Серед 50 закладів юридичної освіти, проаналізованих нами в 2023 році, тільки в двох із них є самостійна кафедра з назвою «кафедра криміналістики» (м. Одеса, м. Харків). Вважаємо, що коментарі тут зайві. Водночас очевидно, що наявність самостійної кафедри криміналістики в закладі юридичної освіти дозволяє виступати провідним центром криміналістичних досліджень, продукувати найпрогресивніші криміналістичні ідеї, і фактично без перебільшення можна стверджувати, що колектив такої кафедри має реальні можливості визначати перспективи розвитку наукових досліджень у цій сфері, формувати пріоритети викладання основних курсів і факультативних спецкурсів з криміналістики, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, методики розслідування окремих видів злочинів, кіберкриміналістики, електронної та ядерної криміналістики тощо.
Наприклад, завдячуючи наявності свого часу кафедри криміналістики в Національній академії внутрішніх справ і Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (сьогодні в цьому вузі кафедра криміналістики ліквідована) ми розпочали тридцять років тому пошук основних історіографічних віх життя і творчої діяльності Ганса Гросса, Степана Гика, Альфонса Бертильона, М. М. Туфанова, М. С. Бокаріуса, В. І. Фаворського, Г. М. Рудого та інших визначних криміналістів, які зробили великий внесок у створення цієї нової, важливої для правосуддя і судочинства науки. Результати даного дослідження опубліковані нами в підручниках із курсу криміналістики в 1997, 1998, 2001, 2008, 2013, 2014 роках, монографіях, а також в окремій історико-правовій дослідницькій праці (Біленчук П. Д. Видатні вчені криміналісти: історико-правове дослідження (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)/П. Д. Біленчук, В. М. Чисніков, О. О. Шульга. Частина І. Навч. посіб. Київ, 2011.71с.).
Читайте також: Необхідність усвідомленого правового регулювання в інформаційно-комунікаційній сфері
Якщо сьогодні шлях до пізнання істини в Україні є складним, то очевидно, що шлях становлення нової навчальної дисципліни, нового навчального предмету (курсу криміналістики) в Австрії, який намагався запровадити Ганс Гросс починаючи ще з 1893 року, теж був досить нелегким. Водночас Грацький університет, де він 31 липня 1870 року отримав ступінь доктора права, якраз і став безпосередньою колискою (криміналістики) цієї університетської дисципліни лише завдяки його багатолітній наполегливій праці та 18-річній боротьбі для досягнення означеної мети.
Основоположник і фундатор наукової криміналістики
На цьому тернистому шляху Гансом Гроссом було розроблено й реалізовано в освітній, науковій, законотворчій, праксеологічній і громадській діяльності багато його оригінальних мрій, ідей та інновацій. Ці мрії реалізувалися ним у суді, прокуратурі, навчальному процесі, науковій діяльності, законотворчій і громадській праці. При тому ці його мрії, ідеї та інновації є предметом наукових дискусій і сьогодні — через сто років, оскільки є привабливими, новітніми та актуальними для їх використання в правосудді, судочинстві, правоохоронній і поліцейській діяльності. Багатогранність таланту вченого й сьогодні дивує освітян, науковців і практиків. Напевно секретом його інноваційного підходу є те, що він зумів для досягнення поставленої мети в своїй професійній діяльності гармонійно поєднати гуманітарні, природничі і технічні галузі знань. Новаторським, зокрема внеском Ганса Гросса в галузі криміналістики було читання пробного курсу про завдання судового слідчого (1893 р.), 19-денний курс про допоміжні науки карного права для офіцерів жандармерії (1893 р.) та ін.
Визначні праці Г. Гросса
Заслуговують на увагу такі наукові праці вченого, як «Підробка раритету» (1901 р.), «Зібрані статті з криміналістики» (1902 р.), «Криміналістична діяльність і становище лікаря» (1908 р.) та багато інших. Історико-наукова розвідка розвитку криміналістичної думки Ганса Гросса, проведена нашим творчим колективом, стала науковим підгрунтям для створення в Київському університеті права НАН України музейного криміналістичного комплексу імені Ганса Гросса, що є наочним прикладом реалізації його мрій, ідей та інновацій в навчальному процесі, науковій, праксеологічній і громадській діяльності. Проведений нами системний історіографічний асиметричний аналіз його творчої діяльності дозволяє зробити висновок, що його вирізняє особистий життєдайний педагогічний, дослідницький, організаційний, законотворчий талант, любов і відданість науці, надзвичайно потужна працездатність, висока самовіддача й вимогливість до себе та своїх однодумців, простота в спілкуванні. Харизматична постать Г. Гросса і сьогодні є предметом спеціальних наукових історико-правових досліджень, форумів на його честь, складання бібліографічних покажчиків, аналізу праць вченого та літератури про нього, які знаходяться у фондах наукових бібліотек Австрії, США, України, ФРН, Чехії, Франції, Польщі та інших країн світу. Це свідчить про те, що його науковий доробок характеризується значною фундаментальністю, розмаїттям творчих мрій, задумів та способів їх реалізації в освіті, науці і практиці. Ще понад сто років тому Ганс Гросс чітко побачив перспективи розвитку криміналістичної освіти, науки і практики її застосування як у минулому, сьогоденні, так і в майбутньому. Оцінюючи його творчий внесок у скарбницю вітчизняної, європейської і світової криміналістики можна з упевненістю стверджувати, що він фактично започаткував європейську «Гроссівську школу криміналістики». А це значить, що освітня, наукова, судова, військова, законотворча й громадянська професійна діяльність Ганса Гросса навіки закарбована в літописі виникнення й розвитку криміналістичної науки в світі.
На терезах пізнання сутності істини
Відомо, що істина – це одна з центральних категорій гносеології (епістемології), тобто це правильне відображення об’єктивної дійсності в свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях і технологіях об’єктивної дійсності. Що стосується пізнання, то дана категорія теж є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання). Отже, пізнання – це вища форма відображення об’єктивної реальності, оскільки представляє собою сукупність процесів, процедур, засобів, методів і технологій набуття дійсних знань про реальні явища, події, ситуації, а також закономірності і механізми пізнання розвитку об’єктивного світу.
Сьогодні саме під цим кутом зору ми прагнемо дослідити мрії, бачення, роздуми й міркування Ганса Гросса як складовий історіографічний фрагмент життєдіяльності цієї непересічної людини. А це значить, що пізнання сутності його творчої діяльності повинно базуватися на основі конвергенції сонячного суспільства знань та дбайливої одержимої впевненості в осягненні та реалізації визначеної нами мети. Отже, сьогодні перед нами поставлене досить складне завдання дослідити минулі історіографічні факти (які за понад 150 років призабуті, інколи навіть можуть бути втрачені тощо) з життя і творчої діяльності Ганса Гросса, покладаючись при цьому на архівні письмові та матеріальні свідчення минулих подій, явищ та ситуацій.
Відомий український вчений-літературознавець та бібліограф професор Микола Плевако ще на початку минулого сторіччя заповідав, що «ніколи не треба забувати своїх обов’язків перед рідним краєм; мусимо завжди пам’ятати, що коли не собі, то наступним поколінням ми повинні добути загублені права, повинні дати їм справжнє людське існування. Ця повинність наша вимагає від нас багато – бути завжди на сторожі нашого життя-боротьби, бути завжди уважними до того, що робиться навкруги, бути пильними й міцними, як криця…». Ці слова із заповіту славетного земляка і стали для нас дороговказом, орієнтиром, компасом у пошуку розсіяних по світу зернин про цікаву й непересічну долю всесвітньо відомого вченого, педагога, судового слідчого, державного та громадського діяча Ганса Гросса.
У ході проведеного нами дослідження цікаво було дізнатися й про те, що доля цієї непересічної особистості тісно пов’язана не лише із судовим слідством, прокуратурою, криміналістикою, криміналістичною психологією, а й про те , що він є «батьком» та основоположником першої в світі університетської навчальної кафедри криміналістики, першого музею криміналістики, інституту криміналістики, підручника з курсу наукової криміналістики, енциклопедії криміналістики та монографії з кримінальної психології.
Хто він, Ганс Гросс – освітянин, науковець чи практик досудового слідства?
Характерним і знаковим виявилося те, що доля цього славетного вченого тісно пов’язана не тільки з Австрією, де він народився, здобував вищу юридичну освіту, працював в органах кримінальної юстиції, але й безпосередньо з Україною. Його біографічні дані свідчать, що певний час він жив і працював у Чернівецькому університеті на посадах професора та декана юридичного факультету. Ганс Гросс народився в м. Граці (Австрія) 26 грудня 1847 р. Після успішного закінчення в 1869 р. юридичного факультету університету в рідному місті він працює судовим слідчим в одному із сільських округів цієї країни. У цей час у всіх державах Західної Європи, зокрема в Австрії, збільшувалася кількість та зростала професіоналізація злочинності.
Уже з перших днів роботи в якості судового слідчого Г. Гросс побачив, наскільки недосконало та непрофесійно ведуть розслідування чини кримінальної поліції. Їхній роботі бракувало відповідних методично продуманих кроків, не було жодної системи, а також спроб використання спеціальних знань. Тому йому, молодому слідчому із серйозною університетською підготовкою, схильному до творчої, аналітичної та системної праці, довелося взяти на себе весь тягар розслідування кримінальних справ у цьому окрузі.
Ці обставини сприяли тому, що від початку своєї слідчої діяльності він усвідомив: без чіткої та ефективної наукової системи не обійтися. Зрозуміло, що тоді в юридичних вищих навчальних закладах мало приділялося уваги технічним наукам. Тому Г. Гросс поринув у пошук, вивчення й пізнання технічної літератури, яка значно допомогла йому в майбутньому. За 20 років практичної слідчої роботи він не лише вивчив багато природничо-технічних наук, зокрема фізику (особливо – фотографію і мікроскопію), хімію, медицину, біологію, зоологію, психологію тощо, але й використовував та впроваджував методи, засоби та прийоми цих наук у розслідуванні злочинів.
У наступні роки чимало зусиль доклав Г. Гросс для того, аби криміналістика була допущена до кола університетських дисциплін. Зробити це тоді було надзвичайно складно, адже вчені всіляко заперечували значення цього предмета для науки, але, врешті-решт, йому вдалося подолати цей потужний спротив.
Перша наукова праця з криміналістики
Довгий час Ганс Гросс був невідомим українському читачеві. І старше покоління правознавців, і сучасні юристи знають про нього небагато, оскільки його ім’я вперше згадується в українських підручниках з курсу криміналістики лише в 1997-1998 рр. Але й ці посилання наводилися тільки в тих випадках, коли справа стосувалася історії та поняття «криміналістика». Приємно зазначити, що в сучасних працях українських вчених є не лише згадки про наукові здобутки Ганса Гросса, але проводяться й цікаві дослідження його наукової спадщини.
Нагадаємо, в 1893 р. була опублікована його фундаментальна праця «Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії і поліції», в якій вперше було систематизовано всі відомі на той час засоби і прийоми роботи з доказами, розроблено низку оригінальних рекомендацій щодо виявлення, вилучення й дослідження слідів та інших речових доказів, описано побут і жаргон професійних злочинців, а також найпоширеніші в практиці способи скоєння та приховування злочинів. Науковець також сформулював основи методики розслідування низки суспільно небезпечних злочинів. Слід особливо підкреслити, що його ідеї в той час набули популярності. Вже у 1895 — 1896 рр. у Смоленську опубліковано російський переклад другого видання «Керівництва». Третє видання вийшло під зміненою назвою «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики». Чому Г. Гросс визнається безспірним основоположником, фундатором та піонером науки криміналістики? Чи здійснювалися творчі пошуки до нього? Звичайно, так. До видання Гансом Гроссом грунтовної праці вчені і практики світу провели низку наукових досліджень, вінцем яких стало видання важливих наукових праць та розробка відповідних методичних програм, які мають як суто криміналістичне, так й історичне значення. Зрозуміло, що всі ці криміналістично значимі ідеї носили розрізнений характер, але вони сприяли створенню в подальшому серйозної теоретичної та технічної бази для формування самостійної наукової галузі – криміналістики. Потрібен був учений, який би зумів об’єднати, узагальнити й систематизувати накопичений матеріал. Ним і став австрієць Ганс Гросс. Але всі дослідники, які працювали до нього, особливо француз А. Бертільон, зробили надзвичайно великий і вагомий внесок у справу народження, становлення й розвитку криміналістики як науки.
Чому творцем криміналістики є саме Ганс Гросс?
На це запитання найкращу аргументовану відповідь дав свого часу доктор юридичних наук М. Яблоков. Він справедливо зауважує, що, по-перше, Гансу Гроссу вдалося правильно оцінити ту ситуацію, яка склалася наприкінці ХІХ ст. з позиції протидії злочинності, і вдало обрати момент для реалізації вказаного накопиченого матеріалу. Вчений логічно поєднав результати власних наукових пошуків та узагальнень слідчої практики при формуванні криміналістики як науки. По-друге, він виявився саме тим науковцем із великим практичним досвідом, який завдяки інтелекту, енциклопедичним знанням і наполегливості зумів науково осмислити свій та накопичений на той час передовий досвід розслідування злочинів. У результаті такого підходу Г. Гросс перетворив усю накопичену розрізнену криміналістичнозначиму інформацію в чітку систему наукових криміналістичних знань, яка сформувала самостійний напрям наукового пізнання зі своїм об’єктом і предметом вивчення, що є характерним для самостійної науки.
Основними засадами криміналістики Г. Гросс вважав чітку систему науково обгрунтованих методів, засобів і прийомів діяльності слідчого в процесі розслідування злочинів. Особливу увагу він звертав на наукову розробку засобів, методів, способів і прийомів роботи з речовими доказами – «німими непідкупними свідками». Це обумовлювалося тим, що вчений надзвичайно високо цінував роботу слідчого, а тому справедливо вважав, що його праця є своєрідною мистецькою діяльністю, і складається з низки окремих дій та прийомів, які потрібно знати. До особи слідчого він ставився не тільки з шанобливою повагою, але й пред’являв найвищі моральні та професійні вимоги.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
