Адміністративні послуги: пошук оптимальних форм їх надання

Олег Дробот, директор департаменту реєстрації Харківської міської ради, кандидат юридичних наук

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. No 333­р, були визначені конституційні засади місцевого самоврядування. До завдань реформи цієї сфери віднесено, поряд з іншим, і забезпечення доступності та якості публічних послуг.

Законодавча та нормотворча база

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» внесені зміни до низки чинних нормативно-правових актів, які стосуються діяльності та розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері адміністративних послуг. Набрали сили Закони України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Змінено склад суб’єктів надання адміністративних послуг, а для громадян створені законодавчі умови для отримання якісного, небюрократичного сервісу в цілій низці нових точок надання адмінпослуг. Крім того, функції з реєстрації передані нотаріусам та акредитованим суб’єктам.

Делеговані повноваження акредитованим суб’єктам

У рамках згаданої вище реформи частина повноважень передається від державних органів влади до інших суб’єктів публічного права. Виникають так звані делеговані повноваження, проходить перерозподіл функціональних обов’язків суб’єктів надання адміністративних послуг. У зв’язку з цим в аспекті надання адміністративних послуг нас цікавить законодавче визначення делегованих повноважень, які передаються від органів державної влади до органів місцевого самоврядування, акредитованим суб’єктам. Та безпосередньо, яким чином вказані делеговані повноваження реалізуються на місцях.

Маємо справу що найменше з трьома задіяними суб’єктами в процедурі перерозподілу повноважень: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, акредитовані суб’єкти. Тут доречно з’ясувати, хто може бути акредитованим суб ’єктом , кому державний орган може делегувати частину своїх повноважень? Яким чином такий суб’єкт повинен налагодити взаємо- дію із суб’єктами надання адміні- стративних послуг і чи може певні послуги такий суб’єкт надавати самостійно?

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. No 1130 «Про затвердження Порядку акредитації суб’єктів державної реєстрації та моніторингу відповідальності таких суб’єктів вимогам акредитації» затверджено Порядок акредитації суб’єктів реєстрації (далі — Порядок). Таким акредитованим суб’єктом може бути юридич- на особа публічного права, яка відповідно до цього Порядку звернулася з відповідною заявою та комплектом документів до Міністерства юстиції України. Юридичними особами публічного права є державні та комунальні підприємства. Відповідно, лише такі особи мають право на- бути статусу акредитованого суб’єкта.

Цікавою, на наш погляд, є ситуація у випадку, коли акредитовний суб’єкт, що надає адміністративну послугу, має подвійну підзвітність, підконтрольність. Мова про комунальні підприємства. Як юридичні особи публічного права — акредитовані суб’єкти у сфері надання адміністративних послуг комунальні підприємства під- контрольні Мін’юсту, як суб ’єкти господарювання комунальної форми власності — органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції в межах, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство.

Поряд із підзвітністю територіальній громаді  комунальне підприємство- акредитований суб’єкт підконтрольне Мін’юсту. Відповідно до постанови КМУ від 21 грудня 2016 р. No 990 «Про затвердження Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації», пункту 13 Порядку акредитації суб’єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації, що згадувався вище, в разі встановлення за результатами моніторингу порушення акредитованим суб’єктом державної реєстрації вимог законодавства, виявлених під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність відповідного акредитованого суб’єкта державної реєстрації, а також у разі отримання матеріалів проведеної камеральної перевірки такого суб’єкта, Міністерство юстиції ініціює розгляд справи щодо скасування його акредитації.

Переваги комунального підприємства як суб’єкта надання адмінпослуг

Але незважаючи на жорсткий контроль з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, на нашу думку, комунальне підприємство є найбільш «привабливим» суб’єктом надання адміністративної послуги. А у випадку роботи комунального підприємства — акредитованого суб’єкта лише як фронт офісу — є найбільш досконалою формою надання сервісних послуг населенню.

Принципово важливо, що комунальне підприємство як акредитований суб’єкт, є суб’єктом господарювання. Кожне таке підприємство надає послуги, здійснює певну діяльність для задоволення суспільних потреб й отримання прибутку найбільш ефективним способом. У цьому полягає його головна мета. Вибір підприємством цілей діяльності залежить від різноманітних факторів, що характеризують, з одного боку, забезпеченість його власними ресурсами, а з іншого — зовнішнє середовище й ринкова ситуація. За своєю суттю підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з цього можна виділити наступні завдання створення і функціонування підприємства, що буде наділено повноваженнями акредитованого суб’єкта:

• розробка техніко-технологічної, організаційної та комерційної політики, що дозволяє враховувати кон’юнктуру ринку й забезпечувати адаптивність зовнішн ьому економічному середовищу;
• максимально можливе задоволення попиту та насичення ринку високоякісними послугами;
• створення умов для акумулювання достатніх коштів для самоокупності та самофінансування.

Довгі роки підприємства, що належать місту — комунальні підприємства, були тягарем для міської скарбниці. В ході децентралізації, делегування повноважень органів державної влади іншим суб’єктам публічного права з’явилася реальна можливість у таких підприємств з баласту територіальної громади стати «флагманами» в сфері надання адмінпослуг. Зокрема, такі послуги, як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, державна реєстрація бізнесу (юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) вже надаються деякими комунальними підприємствами.

Робота комунальних підприємств як фронт-офісів

Доцільно розглянути можливість роботи комунальних підприємств як фронт-офісів щодо прийняття документів на отримання землевпорядних послуг; адміністративних послуг у сфері архітектури та архітектурно-будівельного контролю; послуг, що надаються органами ДМС (ID карти та біометричні паспорти); послуг із реєстрації актів громадянського стану, місця проживання і видачі (обміну) паспортних (ідентифікаційних) документів; призначення різного роду субсидій та державної допомоги; видача відомостей з Державного земельного кадастру.

Такі нововведення дадуть можливість громадянам отримувати публічні (адміністративні послуги) на високому сервісному рівні. Ці нововведення прості, але ефективні. І сам акредитований суб’єкт може обрати для себе максимально привабливу форму роботи: за принципом фронт-офісу чи бек-офісу.

Застосовуючи викладене вище до акредитованих суб’єктів у сфері адміністративних послуг, фронт-офіс — це та частина співробітників, яка спілкується виключно з громадянами. Але при цьому вони не будуть мати жодного впливу на прийняття рішення по справі. Робота офісу починається з того, що громадянина зустрічає менеджер залу, який направляє в потрібну електронну чергу й допомагає в отриманні відповідного талона. При тому на будь-якому етапі цього процесу доступні консультації фахівців. Реєстрація заяви виконується оператором в електронній формі. Заявник перевіряє й підписує роздруковану заяву. Після заповнення заяв на адміністративну послугу вони потрапляють в бек-офіс і розподіляються за принципом випадкового вибору вільного виконавця. У цьому офісі працюють фахівці, які отримують відскановані пакети документів через електронний сервіс і приймають остаточне рішення про вчинення тієї чи іншої дії.

Запропонований алгоритм діяльності акредитованого суб’єкта є подоланням застарілих стереотипів діяльності державного сектора й формування нового інтелектуального продукту у сфері надання адміністративних послуг, який покликаний значно спростити процедуру отримання документів та забезпечити високий рівень сервісу обслуговування громадян.

Маючи фінансову зацікавленість, застосовуючи логіку підприємця, акредитований суб’єкт комунальної форми власності докладатиме максимум зусиль та застосовуватиме нестандартні підходи до формування нового функціонального простору, забезпечуватиме високий рівень сервісу та напрацьовуватиме стандарти надання якісних послуг. Споживачі також оцінять індивідуальний підхід до кожного клієнта, надання необхідних довідково-інформаційних матеріалів, оптимізацію особистого часу клієнта та працівників за рахунок динамічності та швидкості надання послуг, наявність Сall-центру та можливості зворотнього зв’язку.

Вагомим аргументом на користь акредитованих суб’єктів — комунальних підприємств є їх самозабезпечення. У випадку сталого розвитку та функціонування комунального підприємства — акредитованого суб’єкта, «виграє» і підприємство і територіальна громада, яка є його власником. Фінансові надходження до бюджету міста такого працюючого підприємства є кращою рекомендацією господарюю- чому суб’єкту.

Проаналізувавши міжнародний досвід організації надання адміністративних послуг та тенденції, що притаманні нашій державі, концепція адміністративної реформи передбачає підвищення якості та доступності адмінпослуги. Наявний на сьогодні зарубіжний та український досвід спрямовує вектор надання адміністративних (публічних) послуг у напрямку позитивного державного управління із застосуванням управління у приватноправових формах. А органи місцевого самоврядування через створені комунальні підприємства мають реальну можливість підвищити якість, кількість та конкуренцію надання адміністративних послуг.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути