Антикорупційна стратегія як основа боротьби з корупцією

Олексій БАГАНЕЦЬ, заступник Генерального прокурора
(2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), віце-президент Світового конгресу
українських юристів,
член Науково-консультативної ради при ДБР,
адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України

Закінчення. Початок

Відповідальність прокурорів

6) Забезпечити чіткі та об’єктивні підстави дисциплінарної відповідальності прокурорів, удосконалити порядок такої відповідальності; розширити перелік дисциплінарних стягнень щодо прокурорів з метою підвищення їхньої пропорційності та ефективності.

Викладення змісту цього заходу свідчить лише про те, що в його формуванні брали участь зовсім некомпетентні особи, які не знають досконало діючого законодавства ні про прокуратуру, ні КПК, де є повна відповідь на ці питання. Головною тут є проблема, про яку я писав вище: вирішення питання про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності покладається на осіб, які не мають жодного відношення до прокурорської спільноти, чого немає ніде в європейських країнах. У зв’язку з цим у першу чергу потрібно переформатувати органи прокурорського самоврядування, заповнити їх, в своїй більшості прокурорами, але найбільш авторитетними, на яких керівники прокуратури не мали би впливу.

Окрім того, потрібно кардинально змінити підхід до вирішення питань про дисциплінарну відповідальність прокурорів, надавши право накладення таких стягнень Генеральному прокурору України та керівникам регіональних прокуратур (чи тепер уже — обласних), з можливістю їх оскарження до Національної ради прокурорів України, яку я пропоную створити, але вже найближчим часом, а не через два роки, як це передбачено в законі про так зване «реформування прокуратури» вже новою владою. Це забезпечить оперативність реагування на виявлені порушення з боку прокурорів без скасування їх гарантій на оскарження до органів прокурорського самоврядування.

7) Внести зміни до законів України, згідно з якими притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією кримінальне правопорушення невідворотно тягнутиме настання відповідних правових наслідків (позбавлення права брати участь в конкурсі на певні посади і бути зареєстрованим як кандидат на виборні посади, втрата права на спеціальну пенсію тощо).

Безумовно, принцип невідворотності покарання повинен працювати скрізь, без виключень, і не тільки на ниві боротьби із корупції, проте не варто забувати при цьому, знову ж таки, про дотримання конституційних прав і свобод громадян. Зокрема, впроваджуючи систему, яка буде забезпечувати настання таких наслідків, як втрата спеціальної пенсії, позбавлення права бути обраним у народні депутати чи депутати місцевих рад, не треба забувати, що такі норми закону будуть протирічити Конституції України, адже при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу вже існуючих прав і свобод. Більше того, всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, зокрема, користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Власні пропозиції

Принцип невідворотності покарання необхідно забезпечувати шляхом встановлення відповідальності правоохоронців за неналежні збір, перевірку та оцінку доказів, що в подальшому як раз і дозволяє винним особам уникнути відповідальності, в тому числі й за вчинені корупційні дії. Водночас необхідно забезпечити обов’язкове застосування кримінальної відповідальності, в першу чергу, до керівників правоохоронних органів за розголошення ними державної таємниці, даних і результатів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування по будь-якому кримінальному провадженню до направлення по ньому обвинувального акту до суду або до його закриття.

Боротьба з корупцією

8) Внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України та інших законів щодо ефективного розслідування корупційних кримінальних правопорушень та неможливості уникнення винними особами відповідальності, зокрема: виключити ситуації створення правових конфліктів, пов’язаних з визначенням підслідності корупційних кримінальних правопорушень.

Абсолютно погоджуюсь з такою пропозицією, бо що при нинішньому вигляді підслідності кримінальних правопорушень між різними органами досудового розслідування (в цій частині найбільше переваг має саме НАБУ, бо воно фактично може витребувати із будь-якого органу досудового розслідування за своєю ініціативою і з дозволу прокурора САП та прийняти до свого провадження, підкреслюю, будь-які кримінальні провадження, навіть і не підслідні йому). Інші правоохоронні органи (в т.ч. і ДБР) не мають права розслідувати кримінальні провадження, які підслідні НАБУ! При цьому, звертаю увагу, навіть Генеральний прокурор сьогодні не має права визначати підслідність кримінального провадження, яке підслідне детективам НАБУ, за іншим органом досудового розслідування, в разі його не ефективності чи систематичного порушення вимог закону та прав і свобод громадян. Я вже не раз доводив, що це є повним абсурдом, бо ніяких привілеїв щодо підслідності злочинів у будь-якого правоохоронного органу не повинно бути, бо тоді принцип стримувань і противаг не працює. Нагадаю, що проведення досудового розслідування, зокрема, окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження тощо органом, до компетенції якого згідно з процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади здійснення кримінального провадження, закріплені в ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК. Тому прийняття ГПУ чи тим більше військовими прокурорами до свого провадження кримінальних справ, підслідних НАБУ, а тим більше — проведення ними тих же слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій по таких справах, що мало місце в останні 3 роки, неминуче призведе до визнання зібраних ними доказів неналежними й недопустимими, що заподіє значної шкоди державі. Такі недоліки потрібно негайно усунути.

Власні пропозиції

Для удосконалення діяльності правоохоронних структур та посилення їх результативності у боротьбі із злочинністю та, особливо, корупцією необхідно також приділити увагу об’єднанню з цією метою зусиль та спільній скоординованій роботі всіх правоохоронних органів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, як на центральному рівні, так і на місцях, широкому залученню до роботи в цьому напрямі недержавних структур і громадських об’єднань та їх найбільш активних учасників. Наразі така взаємодія відсутня й не підкріплена жодним нормативним документом на рівні держави.

Позитивні пропозиції

Окрім того, зупинюся на заходах, які висвітлені в розробленій мною Концепції вдосконалення діяльності правоохоронних органів та деякою мірою зазначені і в названій вище стратегії:

• внести зміни до законів України з метою удосконалення конкурсних засад комплектування НАБУ, САП, Державного бюро розслідувань, виключивши з цього процесу неконституційні норми про діяльність так званих «зовнішніх конкурсних комісій», куди входять представники Президента, КМУ та ВРУ, поклавши ці обов’язки на Генерального прокурора, керівників НАБУ і ДБР (відповідно);
• декриміналізувати всі діяння, за вчинення яких іншими законами обґрунтовано і прямо передбачена адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративно-господарська або інша юридична відповідальність;
• ініціювати перед ООН, Радою Європи, Міжнародною організацією кримінальної поліції (Інтерпол) і Європейським поліцейським управлінням (Європол) визначення прискореного порядку виконання запитів правоохоронних органів України про надання міжнародної правової допомоги у випадках вчинення корупційних злочинів, коли зволікання з їх виконанням створює серйозний ризик уникнення такими особами кримінальної відповідальності, зокрема щодо співпраці з державами, які (або частини яких) відносять до офшорних зон;
• кардинально покращити систему соціального захисту слідчих, прокурорів, детективів, працівників оперативно-розшукових підрозділів;
• розробити та прийняти Закон України «Про кримінальну та судову статистику»;
• створити єдину форму щорічного звіту НАБУ, ДБР, Національної поліції, інших органів досудового розслідування, а також органів прокуратури і суду про свою діяльність; забезпечити щорічне, не пізніше 1 березня, опублікування вказаних звітів;
• створити єдиний реєстр банківських рахунків фізичних та юридичних осіб з метою полегшення відстеження активів, здобутих злочинним шляхом; включити до нього інформацію про всіх бенефіціарних власників таких рахунків;
• створити Службу фінансових розслідувань, як орган досудового розслідування, насамперед, випадків розкрадання бюджетних коштів та іншого державного і комунального майна, відмивання брудних коштів, також заподіяння майнової шкоди державі й територіальним громадам шляхом обману чи зловживання довірою як у формі ухилення від сплати податків, так і в інших формах;
• трансформувати Службу безпеки України в орган забезпечення національної безпеки, боротьби з тероризмом та захистом державної таємниці, позбавивши її повноважень щодо проведення досудового розслідування економічних та корупційних кримінальних правопорушень.

Замість висновку

Дійсно, прийняття Антикорупційної стратегії є необхідним плацдармом для подальшої боротьби з корупцією, адже на сьогоднішній день існує безліч законодавчих проблем, таких, як правові колізії, паралелізм повноважень, невідповідність профільних законів вимогам Конституції України та правова невизначеність у нормативно-правових актах, які негайно потрібно усунути. І насамкінець. На мою думку, команді нового Президента України перед ухваленням даного документа потрібно винести його на обговорення широкого кола експертів, науковців і практиків, врахувавши всі зауваження професіоналів у цій специфічній галузі права, лише тоді можна буде підготовити дійсно ефективний документ, який можна буде повноцінно реалізувати на практиці з позитивним результатом.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути