Роль адвокатури в підтриманні етичних стандартів суддів. Адвокати закликають служителів Феміди до взаємної поваги | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Думка експерта

Роль адвокатури в підтриманні етичних стандартів суддів. Адвокати закликають служителів Феміди до взаємної поваги

Опубліковано

on

Інна Рафальська, голова Ради адвокатів міста Києва, заслужений юрист України

Особлива місія суду й суддів у суспільстві обумовлює необхідність порушення питання про соціальну роль носіїв судової влади, очікування, пов’язані із суддівською діяльністю, бо в першу чергу саме вони визначають своєрідність стандартів професійної діяльності й поведінки суддів.

Суддівська місія в ідеалі

Судді мають виключні повноваження на здійснення правосуддя. Сама потреба в здійсненні правосуддя, обумовлюється наявністю конфліктів у суспільстві та прагненням держави захистити від будь-яких посягань встановлений нею порядок, суспільні відносини, що мають підвищену цінність: життя, здоров’я, честі та гідності особистості, забезпечення цивільних, політичних та інших прав людини, втілення в життя принципів законності, правопорядку, справедливості.

Правосуддя виступає найбільш надійним і цивілізованим способом розв’язання конфліктів, що виникають у суспільстві, захисту прав і свобод громадян, інтересів громадянського суспільства і держави, як внаслідок особливого статусу суддів, що забезпечує їх незалежність при розв’язанні конфліктів, так і завдяки особливій процесуальній процедурі, в якій суддівська діяльність реалізується. Судовий захист прав громадян має безперечні переваги перед іншими формами захисту, оскільки судова процедура є найбільш демократичною, містить максимальну кількість гарантій прав особи і справедливого вирішення юридично значимих справ.

Вважаю, що в історії цивілізації є тільки три виключно значимі професії : вчитель, який дає нам знання, лікар, який здатний підтримати в нас життя, і суддя, який зберігає в нас віру у закон і справедливість.

Про етику і мораль

Особливість професії судді з позиції етичних вимог полягає в наявності морального права вирішувати долю інших людей, а наділення статусом судді означає особливу довіру суспільства. Моральність кожної людини безумовно залежить від особистих якостей та суспільного оточення, життєвого впливу. Моральність людини, яка кожного дня вирішує долю інших людей, повинна бути на порядок вища від суспільного загалу. Вимога бездоганної репутації претендента на посаду професійного судді, психологічна готовність претендента до прискіпливої уваги суспільства як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті, повинні стати критеріями, наряду із юридичними знаннями, для суддівського відбору. На мою думку, саме ці критерії, якщо вони належним чином будуть дотримані, дадуть можливість формувати реальні етичні засади суддівської професії.

Двадцять четвертого жовтня 2002 року V з’їзд суддів України задекларував Кодекс етики професійного судді. Його положення цілком відповідають міжнародним стандартам, проте говорити про його ефективність, напевне, передчасно. З того часу питанням етики суддів, як одного з важелів балансу авторитету судової влади в суспільстві, приділялося (принаймні говорилося) багато уваги. Так, 22 лютого 2013 року ХІ черговий з’їзд суддів затвердив нову редакцію суддівських правил етики, лаконічні й достатньо виконувані.

Загалом правила професійної етики повинні забезпечувати реалізацію суспільних очікувань, зокрема щодо суддівської діяльності — право на компетентний, незалежний та неупереджений розгляд. Європейська хартія про статус суддів (Страсбург, 1998 р.), яка містить загальні положення, які визначають правовий статус суддів, закріпила положення, що особливий статус служить метою забезпечення компетентності, незалежності і неупередженості, на які очікують від судових органів і кожного судді, покликаного захищати права громадян. Встановлення особливого правового становища для суддів є не самоціллю, а засобом забезпечення громадянам необхідних гарантій для ефективного захисту своїх прав. Ці гарантії в інтересах тих, хто звернувся за судовим захистом, виражаються в компетентній, незалежній і неупередженій суддівській діяльності.

Право на справедливий суд

Право на незалежний і неупереджений (справедливий) судовий розгляд визнається за кожною людиною і громадянином. Стаття 10 Загальної декларації прав людини формулює таке право: «Кожна людина для визначення її прав і обов’язків і для встановлення обґрунтованості пред’явленого йому кримінального обвинувачення має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута гласно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом». Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод говорить: «Кожний має право при визначенні його цивільних прав і обов’язків чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред’явленого йому, на справедливий публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». В противному разі втрачається та зводиться нанівець уся соціальна цінність і значимість судової діяльності.

Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.) встановлюють, що принцип незалежності судової влади наділяє суди правом й обов’язком забезпечувати справедливість судового розгляду та повагу прав сторін (п. 6). Крім того, п. 10 зазначеного документа безпосередньо передбачає, що судді повинні мати високі моральні якості й здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права. Аналогічне положення було пізніше закріплене і в Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів (1994 р.), пункт 2 с якої передбачає, що всі рішення стосовно професійної кар’єри суддів повинні ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, а відбір та кар’єра суддів — на основі заслуг, беручи до уваги кваліфікацію, чесність, здібності та вміння.

Останнім часом можливо говорити про тенденцію уніфікації етичних вимог, що ставляться до носіїв судової влади. Статус і, зокрема, обов’язки суддів все більше привертають увагу міжнародних організацій, як про це свідчать згадування цих проблем ув низці документів і рекомендацій. Разом із тим етичні вимоги носять узагальнений характер, формулюючи лише бажану кінцеву ціль — безсторонність, справедливість, незалежність суддів. Наприклад, уже вказані нами «Основні принципи незалежності судових органів», прийняті сьомим Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню із правопорушниками (серпень—вересень 1985 р., Мілан) є першим актом подібного роду. Так, у ст. 2 закріплено: «Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, (на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску…». Статтею 6 зазначається, що «Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право й вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду й дотримання прав сторін». Відповідно до ст. 8 «…судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади й зберегти неупередженість і незалежність судових органів». Крім того, ст. 10 встановлюється: «Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні здібності…»

Європейська хартія про статус суддів, прийнята на багатосторонній зустрічі щодо статусу суддів, яка була організована Радою Європи 8—10 липня 1998 р., закріплює, що «при виконанні своїх повноважень суддя повинен проявити прихильність і повагу до людей»; у п. 4.3. міститься вимога щодо утримання «… від любої поведінки, дій або проявів, здатних реально порушити віру в його безсторонність і незалежність».

Обумовленість уніфікації загальних етичних вимог до суддів пояснюється єдиним розумінням сутності правової держави і ролі судової влади в суспільстві. Головною ідеєю етичних вимог до суддів є недопустимість поведінки, що може нашкодити авторитету суду та судової влади.

Проблеми українських реалій

Україною враховано міжнародні напрацювання й на законодавчому рівні закріплена вимога безсторонності та незалежності судового розгляду (п. 1 ст. 6 Закону «Про судоустрій України»), чим сформована й відповідна загальна характеристика судді. Але на сьогодні не вирішена проблема закріплення конкретних шляхів досягнення такого становища.

Чи можливо досягнути реальної незалежності суддів від адміністративного тиску, політичних уподобань, матеріального забезпечення, умов праці, загрози дисциплінарного впливу за прийняті рішення в конкретних справах. Не виключно, що можливо, але тоді, коли держава неухильно буде виконувати вимоги закону щодо соціального забезпечення суддів та належних умов праці, особисті уподобання політиків не будуть заходом впливу на кар’єрний ріст судді, члени дисциплінарних органів будуть пам’ятати всі власні не ідеальні рішення, а суддя звершуючи правосуддя, керуватиметься виключно законом, а не зга- дувати в нарадчій кімнаті, що йому обиратися безстроково, отримувати квартиру чи вирішувати, де знайти поштові марки для відправки поштової кореспонденції сторонам.

Це — загальновідомі речі, вони жодним чином не є відкриттям, проте говорити про етичні стандарти професії можливо, коли зроблено все для реалізації гарантій такої професії. Міжнародні етичні стандарти суддівської професії — один з гарантованих вірних шляхів досягнення кінецевої мети — високопрофесійного неупередженого суддівства, відродження довіри суспільства до судової влади.

Роль адвокатури

Наразі адвокати теж мають бути причетними до цього. Насамперед, своєю професійністю, особистою поведінкою в судовому засіданні, процесуальною позицією, повагою до суддівського статусу та судової системи загалом. Розділ 1 У Правил адвокатської етики зобов’язує адвокатів поводитися гідно, коректно, стримано, реагувати на неправильні дії виключно у спосіб, передбачений законом, бути тактовним, не принижувати честь і гідність інших учасників процесу.

Слід зазначити, що порушення Правил адвокатської етики, на відміну від Кодексу етики професійного судді, є підставою для дисциплінарної відповідальності адвокатів, про що наші шановні судді чудово знають, бо вивчили наші правила й ґрунтовно посилаються на відповідні пункти при реагуванні до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури окремими ухвалами. В Київській комісії мали місце притягнення адвокатів навіть до позбавлення адвокатського статусу саме за неповагу до суду. Ми намагаємося зробити все можливе для підвищення поваги до суду, але дуже хотілося б, щоб і до професії адвоката судді ставилися з належною повагою. Неповага до оточуючих: колеги, адвоката, сторони у справі — це перший прояв непрофесіоналізму. Нам усім відоме дуже просте правило: стався до інших так, як хотілося б, щоб ставилися до тебе. Можливо тоді ми реально підійдемо до етичних засад нашої юридичної професії.

Наше спільне завдання — виховати в суспільства повагу до закону, якщо ми почнемо з себе, в суспільства є шанс.

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Чому я підтримую новий закон про адвокатуру (законопроект № 9055)?

Опубліковано

on

От

Найближчими днями Верховна Рада України має розглянути законопроект № 9055 «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Для початку скажу декілька слів щодо самого законопроекту, який підтримали провідні українські та міжнародні юридичні фірми, та поділюся з цього приводу власними мотивами. Чому особисто я підтримую цей законопроект? Моє бажання працювати над законопроектом в Раді з питань судової реформи було абсолютно прагматичним. Будучи в юридичному бізнесі більше 20 років (вісімнадцять з яких у статусі адвоката), я хотів отримати для себе та своїх колег по юридичному цеху законодавчо закріплену і зрозумілу модель ведення адвокатського бізнесу.

Не менш важливим при підготовці законопроекту було закріплення реальних гарантій адвокатської діяльності, якими ми можемо користуватися, коли представляємо інтереси наших клієнтів. Законопроект такі гарантії надає. Навіть опоненти проекту закону № 9055 визнають, що питання гарантій здійснення адвокатської діяльності та забезпечення прав адвокатів в ньому врегульовано краще ніж в чинному законі «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ухваленому в 2012 році.

Норми, що регламентують вступ в професію, прозорість обрання та діяльності органів адвокатського самоврядування, притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності також були оновлені з огляду на закріплення в Конституції України положень про обов‘язкове адвокатське представництво та з урахуванням підвищення ролі адвокатури в нашому суспільстві.

Саме тому я вважаю, що не можна зволікати з прийняттям даного законопроекту. Безперечно, є моменти, певні колізії в тексті законопроекту, які потрібно доопрацювати, утім це суто технічні питання, які можна узгодити між першим і другим читанням. Але для того, щоб була можливість це зробити, необхідно ухвалити законопроект у першому читанні.

Тож якщо ми намагаємось розвивати незалежну адвокатуру в Україні — двох позицій з цього питання бути не може. І дуже хочеться, аби цю думку почули, а головне, сприйняли народні депутати, які будуть розглядати законопроект № 9055.

Олексій КОТ,
керуючий партнер ЮФ «АНТІКА»,
член Ради з питань судової реформи,
адвокат, доктор юридичних наук

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

«План BEPS» – надія на прозоре оподаткування бізнесу

Опубліковано

on

От

Ніна БЕЦ,
юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Нещодавно Мінфін і Нацбанк опублікували проект закону про імплементацію плану BEPS в Україні. Спробуємо розібратися, що таке BEPS, та чому він потрібен нашій країні.

Дана абревіатура розшифровується як Base Erosion and Profit Shifting — розмивання податкової бази і вихід доходів з-під оподаткування. Запровадження цього плану — дуже важливий крок для України, але необхідно не лише його впровадити в національне законодавство, а й навчитися ефективно застосовувати.

Юридичною мовою проект закону звучить так: Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування». Наразі автори документу очікують пропозиції щодо вдосконалення законопроекту від представників бізнесу, податкових консультантів, а ще можливі зауваження від міжнародних організацій, після чого законопроект передадут ь до Верховної ради України. Нагадаю, підготовку до впровадження «плану BEPS» розпочато ще в 2016 році. Він не передбачає введення нових податків, а лише вдосконалення правил задля належного збирання вже існуючих податків.

Впровадження Україною «плану BEPS» в національне законодавство є умовою ОЕСР — міжнародної спільноти по боротьбі з ухиленням від оподаткування та підвищення податкової прозорості по всьому світу. В іншому випадку наша країна може опинитися в чорному списку, що істотно ускладнює ведення міжнародної діяльності (в банківському, інвестиційному секторі, ускладнює відносини з контрагентами). Весь світ, й Україна в тому числі, прагне до прозорості та відкритості. Проте відкритість має цінність тільки тоді, коли інформація, котра надається, є достовірною. А з достовірністю виникають певні проблеми. Уже третій рік в Україні в єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться дані про бенефіціарних власників. Проте лише за офіційними даними близько 20% наданої інформації є недостовірною, оскільки перевірка при внесенні даних відомостей до реєстру не здійснюється на належному рівні.

Для ефективної реалізації плану BEPS Україні необхідно приєднатися до CRS стандарту — автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки нерезидентів за міжнародним стандартом (Common Reporting Standard). Дякуючи запровадженню CRS стандарту, а також правилам КІК, в ЄС свого часу понад 800 тисяч осіб розкрили свої офшорні активи та задекларували близько 93 мільярди євро. Для того, аби отримати можливість брати участь в автоматичному обміні, Україна повинна здійснити обов’язкову умову, а саме підписати багатосторонню угоду ОЕСР про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією. Проте сам обмін в будь-якому випадку буде здійснюватися на двосторонній основі між конкретними юрисдикціями, які «активують» цей процес між собою. Для активації обміну обидві юрисдикції— учасники повинні адаптувати своє внутрішнє законодавство для автоматичного обміну, підписати двосторонню угоду і повідомити про початок обміну між ними секретаріат ОЕСР.

Для того, аби інші юрисдикції — учасники (на сьогодні це 48 держав) виявили бажання обмінюватися інформацією з Україною, наша країна повинна гарантувати надійність збереження інформації, отриманої в рамках обміну. Адже йдеться про розкриття банківської таємниці, котра в жодному разі не може бути розкрита загалу. Розкриття банківської таємниці — це один зі способів втручання в приватне життя людини, котре може бути здійснено лише з метою попередження вчинення злочину чи забезпечення економічної безпеки держави.

Запровадження плану BEPS в українське податкове законодавство є, звичайно, дуже значним кроком для України. Водночас дуже важливо, як у подальшому дані норми будуть застосовуватися з боку фіскальних органів та чи матиме це позитивний ефект на економіку держави. Як заявляється, на сьогоднішній день більшість представників бізнесу готова до прозорості в питанні сплати податків за умови гарантії безпеки з боку держави, а також створення стабільних та зрозумілих правил гри.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Потенційним жертвам кібератак: інструкція по виживанню

Опубліковано

on

От

Олександр КАРДАКОВ,
експерт з кібербезпеки

На минулому тижні Держспецзв’язку закликала українські компанії посилити свою кібербезпеку. На сайті відомства вказали, що «керівники держустанов і підприємств критичної інфраструктури повинні вжити всіх необхідних заходів для підвищення рівня захисту своїх інформаційно-телекомунікаційних систем та інформаційних ресурсів». Судячи з усього, всі в страшному передчутті «Кібер-Армагеддона по-українськи», який стає все реальнішим із наближенням виборів та недавно оголошеним військовим станом в країні.

Рекомендацій із виживання звучить багато. В основному говорять, що робити, але не кажуть як. Тому розшифрую, як не стати жертвою кібершахраїв і кібертерористів.

Перше: зверніть увагу на забезпечення безперервності бізнесу в цілому:

  • перегляньте існуючі плани забезпечення безперервності бізнесу та відновлення після збоїв;
  • проведіть внутрішні навчання (відпрацювання дій персоналу в разі виникнення нештатних ситуацій);
  • проведіть тестування наявних резервних копій, актуалізуйте їх і забезпечте безпечне (офлайн) зберігання.

Друге: займіться посиленням діючих заходів забезпечення кібербезпеки ІС:

  • проведіть позаплановий аналіз політик і процедур кібербезпеки (антивірусна, парольна, доступ в інтернет тощо) І актуалізуйте їх;
  • проведіть позаплановий контроль практичного дотримання політик і процедур кібербезпеки співробітниками;
  • якщо це можливо, максимально посильте чинні настройки засобів кібербезпеки (міжмережеві екрани, антивіруси та ін.).

Далі — підвищіть пріоритет забезпечення кібербезпеки:

  • по можливості відкладіть будь-які масштабні перетворення в ІТ-інфраструктурі;
  • усі зміни, які відкласти неможливо, в обов’язковому порядку проаналізуйте з точки зору забезпечення кібербезпеки (при наявності виділеного підрозділу — збільшіть його пріоритет при узгодженні змін);
  • організуйте цілодобові чергування для моніторингу стану кібербезпеки ІС (якщо є можливість).

Звичайно, ця інструкція — не панацея від усіх хвороб. Але точно можу сказати, що дотримуючись простої «кібергігієни» — ви уникнете багатьох кіберзагроз.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.