То що ж нам робити з Конституцією України? Деякі роздуми після прочитання статті В. Яценка «Батіг для влади: про небезпеку девальвації Основного Закону України»

Володимир ПІСТРЮГА, відповідальний секретар Чернівецької обласної організації Союзу юристів України

Прочитав нещодавно в «Юридичному віснику України» статтю Володимира Яценка «Батіг» для влади: про небезпеку девальвації Основного Закону України» й вирішив продовжити тему, розпочату автором публікації. На мій погляд, конституційна тема нині постала на весь зріст. З одного боку, деякі кандидати на пост Президента України закликають до перезаснування української держави й прийняття нової Конституції України. Група інтелектуалів у столиці, зі свого боку, пропонує прийняти Суспільний договір, на якому, власне, і має базуватися нова Конституція України. А є група фахових юристів, які вважають, що для початку треба навчитися додержуватися чинної Конституції України.

Я, як і автор згаданої статті, відношу себе до останньої групи осіб. Цілком підтримую міркування Володимира Яценка, який на прикладі ігнорування найвищими органами влади рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними законодавчих норм, що обмежують чи скасовують захист ветеранів війни та ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС показав, як такими діями влади девальвується Основний Закон України. На жаль, ігноруванням конституційних норм нині грішать і Верховна Рада, яка нерідко приймає закони, що суперечать Конституції, і Президент України, який, з одного боку, не ветує антиконституційні закони, з іншого, сам вносить на розгляд парламенту законопроекти, які не завжди відповідають чинній Конституції України, хоч він є гарантом дотримання Основного Закону України.

Яскравим прикладом є внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», якими дозволено призначати на посаду Генерального прокурора особу без вищої юридичної освіти та відповідного досвіду роботи. До чого це спричиняє, ми всі бачимо. Мені, колишньому працівнику органів прокуратури Чернівецької області, незрозуміла позиція нинішнього Генерального прокурора, коли він особисто чи його підлеглі ще до вироку суду заздалегідь привселюдно по радіо та телебаченню оголошують, що та чи інша особа вчинила злочин, що буде звернення до суду чи до Верховної Ради (стосовно народних депутатів України) з проханням дати згоду на притягнення винних до кримінальної відповідальності та обрання їм міри запобіжного заходу. Проте проходять місяці, роки, а вироків суду здебільшого немає. Усім зрозуміло, що Генеральний прокурор займає високу посаду без юридичної освіти та практики роботи в галузі юриспруденції, але в нього є чимало помічників з відповідною юридичною освітою та практичним досвідом роботи, які б могли в делікатній формі підказати йому, що так поступати не можна, що це — протизаконно.

Я міг би привести чимало прикладів, коли й місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, рівняючись на «столицю», дозволяють і собі ігнорувати приписи Основного Закону України, зокрема статті 19. Так, поширеною стала практика місцевих рад у незаконний спосіб достроково припиняти повноваження сільських, селищних, міських голів, невиконання радами рішень судів про поновлення на посадах місцевих голів, порушення головами місцевих державних адміністрацій процедури затвердження перспективних планів формування спроможних територіальних громад, ігнорування місцевими радами вимоги закону щодо завчасного оприлюднення проектів своїх рішень тощо. Такі недопустимі тенденції спричинені, зокрема, тим, що наразі відсутній юридичний нагляд за додержанням та правильним застосуванням Конституції та законів України.

Не можу не сказати і про самі зміни до Конституції України, які ініціюються діючим Президентом й ухвалюються парламентом у той час, коли країна фактично перебуває в стані війни, що прямо суперечить приписам статті 157 Конституції, яка забороняє змінювати Основний Закон в умовах воєнного стану.

Виникає закономірне питання: чому в Україні ігнорується її Основний Закон, і чи зміниться ситуація, якщо буде прийнята нова Конституція України? На першу частину питання відповідь полягає в тому, що в нас розбалансована система стримувань і противаг на найвищому рівні влади. Не функціонує належним чином, а тому потребує вдосконалення і система стримувань та противаг у місцевому самоврядуванні. До цього призвело хаотичне, несистемне внесення змін як до Конституції України, так і до статусних законів: «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій України і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про поліцію» тощо.

І якщо не налагодити системну законодавчу діяльність парламенту, якщо оберемо на пост Президента України особу, яка не усвідомлюватиме свою відповідальність за гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, якщо не будемо всіма методами й засобами підвищувати рівень політичної і правової культури та правосвідомості найперше чиновників — від найвищого рівня і до самого низу, усіх громадян України, то прийняття нової Конституції не призведе до позитивних змін.

Отже, закликаю всіх шанувати й виконувати приписи Конституції та законів України, аби в нашій державі запанувало верховенство права, а права і свободи людини та їх гарантії визначали зміст і спрямованість діяльності держави.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути