Цифровізація судів на папері: як ДСА України переписала строки власної дорожньої карти

Чи поставить ці питання ВРП під час щорічної атестації керівництва ДСА України?

Два накази, одна дорожня карта і перенесення ключових строків на роки вперед

2 грудня 2024 року Державна судова адміністрація України наказом № 534 затвердила Дорожню карту розвитку ІТ-рішень у судовій системі. Через рік, 12 грудня 2025 року, наказом № 477 було затверджено нову редакцію цього документа.

Порівняння двох додатків виявляє показову тенденцію: основні напрями цифровізації залишилися тими самими, але строки їх реалізації змінилися. Частина проєктів, які мали розроблятися ще у 2024–2025 роках, у новій редакції фактично отримала відтермінування до 2026–2029 років.

Ті самі проєкти — нові дедлайни

Найпоказовіші зміни стосуються таких напрямів:

Джерело: додатки до наказів ДСА України № 534 від 02.12.2024 та № 477  від 12.12.2025 (Наведені періоди — планові строки, а не підтверджені дати фактичного виконання.

Читайте також: Cудовий контроль у справах white-collar crime: Розвиток практики (або щира подяка колегії суддів АП ВАКС)

Особливо показовий приклад — Case Management, тобто система управління судовими справами. У першій редакції дорожньої карти її розробка мала розпочатися ще у 2024 році, а впровадження першого етапу — завершитися у 2027 році. У редакції 2025 року загальний проєкт першого етапу вже заплановано на 2026–2028 роки.

ЄДРВД також демонструє суттєвий зсув: завершення проєкту, яке в першій редакції планувалося на 2027 рік, у новій перенесено на 2029 рік.

Чи означає новий наказ, що попередній план не виконано?

Саме по собі затвердження нової редакції наказу приховує невиконання кожного попереднього завдання. Для такого висновку необхідно зіставити планові строки зі звітами про виконання, актами приймання, договорами, результатами тестування та документами про введення систем у промислову експлуатацію.

Однак офіційні матеріали Вищої ради правосуддя дають додатковий контекст. У повідомленні про публічне звернення, оприлюдненому у 2026 році, зазначено, що створення нової Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи заплановано до 2028 року, а розвиток системи передбачає подальшу розробку та впровадження низки підсистем, зокрема електронного документообігу суду, ЄДРСР, ЄДРВД, ВКЗ і вебпорталу. Це підтверджує масштаб незавершеної програми модернізації, але не є доказом того, що жоден із відповідних компонентів не працює. Офіційне повідомлення ВРП.

Читайте також: Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується чи не потребує подоланням захисту

Ціна перенесення строків

У дорожніх картах відповідальною організацією за переважною більшістю зазначених проєктів визначено ДСА України. Тому зміна строків — не просто редакційна правка: вона змінює календар, за яким суспільство, органи суддівського врядування та інші заінтересовані сторони можуть оцінювати прогрес цифрової трансформації.

Водночас із самих додатків не можна встановити, чому саме строки були змінені: через затримки закупівель, брак фінансування, зміну технічних вимог, кадрові проблеми чи інші причини. Так само ці документи не дозволяють визначити обсяг фактично витрачених коштів або встановити відповідальність конкретних посадових осіб.

Також викликає увагу те, що контроль за виконанням наказу №534 покладено на заступника Голови ДСА України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій України та цифровізації Сапельнікова Л.В., який в подальшому самостійно змінив собі строки виконання шляхом прийняття наказу №477.

Висновок

Порівняння двох дорожніх карт показує: ключові напрями цифровізації судів збереглися, але для значної частини з них строки були перенесені. У деяких випадках, як із Case Management та ЄДРВД, зсув охоплює роки.

Головне питання до ДСА України полягає не в тому, чи взагалі має право ДСА України продовжувати собі строки виконання, скільки разів можна оновлювати дорожню карту, а в тому, які конкретні результати були досягнуті за попередніми строками, які завдання не виконано, скільки коштів витрачено та хто відповідає за відтермінування.

Без оприлюднення порівняльного звіту про планові й фактичні результати нова дорожня карта ризикує залишитися документом про майбутні наміри, а не інструментом публічної підзвітності за цифровізацію судової системи.

Читайте також: Звільнення судді з посади за порушення присяги не може свідчити про те, що він не є суб’єктом злочину державної зради

Проблема не лише у строках

Нещодавно на офіційному порталі рахункової палати з’явилась інформація про неналежне виконання плану заходів Звіту про результати аудиту діяльності ефективності на тему «Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади».

Звіт Рахункової палати від 11 листопада 2025 року щодо організаційного забезпечення діяльності судових органів звертає увагу на системні недоліки, зокрема у стратегічному плануванні, координації, інформаційній взаємодії та розвитку ІТ-рішень. Серед викликів — відсутність належної інтеграції інформаційних систем і застарівання технічної інфраструктури.

Це означає, що цифровізація потребує не лише закупівлі обладнання або розроблення окремих програмних модулів. Необхідні узгоджена архітектура систем, чіткий розподіл відповідальності, реалістичне планування та контроль за досягненням результатів.

Якщо різні рішення розвиваються без належної взаємодії, виникає ризик дублювання функцій, додаткових витрат і складнощів для користувачів. У підсумку технології, покликані спростити роботу судів, можуть не забезпечити очікуваного ефекту.

Аудит Рахункової палати дає змогу побачити ще одну причину, через яку цифрові плани можуть не перетворюватися на практичний результат.

Читайте також: Чому судова система України не відповідає вимогам суспільства щодо справедливого правосуддя? Роль ВРП в цьому процесі

За даними звіту, у 2023 році потреба судової системи у фінансуванні була забезпечена на 51,4%, а у 2024 році — на 57,2%. Водночас протягом 2023–2024 років до державного бюджету повернули 972 млн грн невикористаних відкритих асигнувань.

Ці цифри самі по собі доводять, що саме цифрові проєкти не були недофінансовані та чого не використали кошти на їхню реалізацію. ДСА України демонструє системну проблему та суперечність дій або бездіяльності, при заявленому значному дефіциті ресурсів для судової системи повертає частини невикористаних асигнувань.

Для цифровізації це означає необхідність відповідати не лише на питання, скільки коштів потрібно, а й на питання, як вони плануються, коли виділяються, чи готові технічні вимоги, чи проведені закупівлі та які результати отримано за витрачені кошти.

Є й інша проблема — застаріла технічна база. На початок 2025 року, за даними Рахункової палати, списанню підлягали 19,3% комп’ютерів, 22,6% серверів, 17,4% одиниць оргтехніки та 29,6% засобів фіксації.

У таких умовах впровадження нових програмних продуктів без своєчасного оновлення обладнання, належної підтримки та підготовки персоналу не гарантує повноцінного функціонування цифрових сервісів у судах.

Тому цифровізація не може зводитися до розроблення програмного забезпечення. Вона потребує узгодженого фінансування, технічної інфраструктури, управління проєктами та контролю за фактичними результатами.

Міжнародні зобов’язання — окремий орієнтир

У межах Ukraine Facility Plan передбачено впровадження нових ІТ-рішень у судовій системі. Для відповідного заходу визначено цільовий строк — IV квартал 2027 року.

Водночас у дорожніх картах ДСА України окремі етапи розвитку системи управління судовими справами розраховані на наступні роки, а завершення другого етапу передбачено аж до IV кварталу 2029 року.

Ці строки стосуються не обов’язково тотожних результатів, тому автоматично вважати їх прямою суперечністю було б неправильно. Однак така різниця потребує чіткого пояснення: які саме ІТ-рішення мають бути впроваджені до кінця 2027 року, що входитиме до їхнього функціоналу і які завдання залишаться на наступні етапи.

Без конкретних показників і публічної звітності оцінити прогрес цифровізації складно навіть фахівцям, не кажучи вже про громадян.

Читайте також: Проведення судом допиту свідка за допомогою мобільного телефону без забезпечення можливості іншим учасникам процесу чути його показання позбавляє їх можливості реалізувати свої процесуальні права

Час звітувати не про плани, а про результат

Судова система не може дозволити собі нескінченно відкладати технологічну модернізацію. Від її якості залежать доступ до правосуддя, оперативність розгляду справ, прозорість процесів та ефективність використання бюджетних коштів.

Тому суспільству потрібна зрозуміла відповідь на кілька простих запитань: які системи вже працюють, які перебувають у розробці, скільки коштів витрачено, через що перенесено строки та хто відповідає за виконання кожного ключового заходу?

Головний показник цифровізації — не кількість наказів і дорожніх карт, а системи, які реально працюють.

Поки що зміна строків у планах не дає підстав стверджувати, що цифровізація повністю зупинилася. Проте вона є приводом вимагати прозорого пояснення затримок і перевірки фактичного прогресу.

Бо для судової системи цифровізація — не завдання «на перспективу». Це необхідність, від якої залежить якість правосуддя вже сьогодні.

Громадськості важливо, чи підніме ці питання ВРП на початку листопада під час проведення щорічної атестації Голови та Заступників ДСА України чи знову проігнорує важливі питання від яких залежить майбутнє органів системи правосуддя.

АТЕСТАЦІЯ БУДЕ 02.11.2026

Поділитися

Твітнути