Адвокатура може оновитися, якщо видушить із себе радянщину

Леонід Лазебний, журналіст, головний редактор інформаційно-правової платформи ActiveLex

22 травня 2019 р. у приміщенні Юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Асоціація правників України (АПУ)  разом з Американською асоціацією юристів (ABA) провели круглий стіл з питань регулювання юридичної професії та етики.

«Дотягнутися» до адвокатського співтовариства України, – так визначив мету візиту представницької делегації АВА модератор першої сесії, Почесний професор Міжнародних правничих Студій Південно-західної Школи права Роберт Лутц. – Віртуальний світ – об’єднуюча платформа для всіх  – як ніколи зблизила правників, незалежно від того хто в якій країні живе, і утворила велике спільне середовище.

Взаємодопомога в цьому середовищі є велінням часу, бо його внутрішня гармонія вимагає нового глобально вмотивованого чуття причетності і відповідного ставлення всіх учасників. Отже делегація АВА прибула аби з’ясувати наріжні проблеми українських адвокатів і визначитися з подальшою допомогою.

Адвокати віддаляються від НААУ

Серед найбільш пекучих проблем адвокатури президент АПУ (2013-2017), партнер VB Partners Денис Бугай відзначив ту, що адвокати відмежовуються від Національної асоціації адвокатів України – регулятора професії, і дедалі гостріше ставлять собі запитання щодо ролі єдиної професійної організації з обов’язковим членством, бо вона не стала згуртовуючим чинником і генератором політики всередині адвокатури, а лише контрольним органом, який пропускає в професію, позбавляє права на неї, збирає внески, продукує обов’язкові рішення.

Професійна організація і обов’язкове членство були першим етапом реформи адвокатури. Другий крок – зміни до Конституції, які унеможливили захист і представництво в судах не-адвокатами, після яких в адвокатуру «влилося»  не менше 10 000 юристів. Третім етапом мав стати новий закон по адвокатуру, але успіхом усі зусилля адвокатів і парламентарів не увінчалися. Попри тривалу й ретельну роботу з розробки тексту проекту, запеклі дискусії на різних рівнях, старт президентської виборчої кампанії поставив крапку на ініціативі, і третій етап реформи не був завершений.

Тепер її доля є незрозумілою, бо новий Президент України ще не артикулював своїх пріоритетів і місця адвокатури серед них.

Обговорення законопроекту показало наскільки однобоко сприймають адвокати роль Національної асоціації – як суто корпоративну організацію. Натомість НААУ несе відповідальність перед суспільством за фаховість та етичність адвокатів, стандарти надання правничої допомоги, в тому числі й безоплатної, а тому має виходити не лише з інтересів адвокатів, а насамперед – суспільства.

Тому НААУ має займати більш активну просвітницьку позицію, перш за все, пояснюючи суспільству,  що адвокат і клієнт – не одне й те саме, і їх не можна ототожнювати. Має впливати на державні рішення в правовій сфері, бо від виваженості нормативних змін залежить реалізація прав людини.

Без принциповості в цих важливих питаннях маємо недостатній професійний та етичний рівень деяких наших колег, поблажливість до порушників етичних правил, замовчування негідних вчинків.

Все це бачать адвокати і не прагнуть вкладати свої сили у власну самоврядну організацію, здебільшого не переймаються кого обирають до керівних органів.

Невдача законопроекту 9055 не була поразкою

Але завдячуючи палкому обговоренню законопроекту 9055, вже більше року ці питання ролі НААУ, які раніше були поза інтересами юридичного соціуму,  почали обговорювати і з’ясували, що прагнення до вищих стандартів професії, до втілення кращих досягнень адвокатур світу в українських адвокатів є.

Провал законопроекту не слід вважати поразкою. Цей досвід стане початком перемоги. Адже до дискусії навколо законопроекту долучилася значна кількість адвокатів. І хоча Рада адвокатів України вирішила «по-радянському», що всі питання, які хвилюють спільноту, мають розглядатися тільки на майданчику НААУ, без врахування думки і наробітків інших юридичних спілок, через 5-10 років такий підхід сприйматиметься усіма адвокатами як давно віджилий.

Ми ж своїх зусиль не полишимо. З наступного тижня  АПУ розпочне роботу зі збирання оновленого списку потреб юридичної спільноти, з наступним його направленням до органів влади і лобіюванням.

Обов’язкове членство в НААУ – тільки нові платежі і обов’язки

«Те, що я передрікав 2009 року, стало реальністю», – без урочистості констатував адвокат Ігор Головань (Головань і Партнери). «З обов’язковим членством ми маємо багато платежів і обов’язків, а щодо реального захисту професійних прав і гарантій не отримуємо нічого. Зокрема вдосконалення Правил адвокатської етики спрямоване на те, щоб усе, що я тут говорю, я не міг би говорити».

Через це люди і дистанціюються від НААУ, бо бачать, що ця організація намагається тільки контролювати їх. Радянщина в ній укріплюється, розквітає і старається більше й більше встановлювати вимоги, вводити заборони.

Врешті, українське суспільство має ту адвокатуру, на яку воно заслуговує. Сама адвокатура неспроможна змінитися, тому саме суспільство має зробити кроки, щоб вона стала такою, яка йому потрібна – незалежною і професійною, бо вона існує не для себе, а для клієнтів. Отже клієнти мають зробити свій внесок у її реформування.

Нині для клієнта існує реальна небезпека втратити адвоката, бо органи позбавлять його права працювати навіть через якесь висловлювання в соцмережах. Адвокатське самоврядування, вносячи нові заборони до Правил адвокатської етики,  проводить лінію свободи висловлювань все ближче й ближче до адвокатської шиї.

Дійшло до того, що вираження поглядів вважають більшою небезпекою для престижу адвокатури, ніж недобросовісне виконання професійних обов’язків.

Ми не маємо жодних дисциплінарних проваджень щодо тих адвокатів, які зрадили Батьківщину, почали співпрацювати з ворогом на тимчасово непідконтрольних територіях, в тому числі в органах тамтешньої «влади» і «правопорядку». Досі не маємо й зрозумілого висновку НААУ щодо адвокатів,  які порушили Присягу адвоката України, зрадили Конституцію, співпрацюючи з ворогом. А за висловлювані в інтернеті – маємо дисциплінарні провадження.

Читайте також  «Адвокати» і прислужники Л/ДНР – в Реєстрі адвокатів України

Імовірно, необережні фрази на ФБ є тяжчими проступками, ніж державна зрада і пособництво сепаратистам.

Отже, з огляду на такий стан свободи всередині адвокатури ми менше обговорюємо  проблеми корпорації, бо кожне критичне висловлювання може бути розцінене як «замах» та престиж.

Чи варто «френдити» суддів?

Відзначив стрімке зростання проблематики соцмереж в адвокатському житті  й Дмитро Остапенко, адвокат, член ГРД при ВККС. Зокрема те, що зараз навіть з’явилася специфічна адвокатська практика використання соцмереж для досягнення тактичних цілей в юридичних спорах, приміром створення певного іміджу опонента чи клієнта. Часом адвокати використовують свої ФБ сторінки для реклами самих себе, для висловлювань про чиюсь кваліфікацію чи справедливість судових розглядів і рішень…

Аби зорієнтувати американських адвокатів на предмет етичної поведінки в цьому порівняно новому для професії інформаційному просторі АВА випустила 300-сторінковий порадник з етичного поводження в інтернеті. Але це – рекомендації. НААУ обмежилася 30-сторінковим списком заборон без жодних роз’яснень, в який 2017 року просто додали нових заборон щодо соцмереж.

Але на численні запитання ці заборони жодним чином не відповідають:

• чи варто до імені і прізвища в мережі додавати «адвокат»?
• якщо це етично, то чи все написане на персональній сторінці є професійними висловлюваннями адвоката?
• чи належать до таких і висловлювання з політичних питань, щодо мови, державного устрою, агресії, тощо?

Будь-яке висловлення поглядів може бути сприйняте нинішніми дисциплінарними органами адвокатури як зроблене «при виконанні» адвокатських обов’язків, не сподобатися їхнім очільникам і наразити адвоката на дисциплінарне стягнення.

Адвокат Мар’ян Мартинюк (старший партнер Moris Group) поділився власним досвідом шукань оптимальної етичної присутності у ФБ – залишив порожній аккаунт, що уможливлює читання постів інших, сам припинив поміщати пости, фото і решту, бо все, що є на сторінці профілю, потенційно несе загрозу адвокатові.

Та навіть без постів і фото на власній сторінці в ФБ можна вскочити в халепу, скажімо, «пофрендившись» не з тим, з ким треба.

Чи етично адвокату мати серед ФБ-друзів суддю?

Під час другої сесії круглого столу, присвяченої стану і викликам етичних правил, учасники присвятили цьому питанню доволі уваги. Дійшли думки, що й коли адвокат не знає, що один з його ФБ-друзів є суддею, зовні це може виглядати як позасудове спілкування, навіть якщо спілкування й не відбувається.

Хоча так само можна запідозрити в неетичній «близькості» адвоката, який у коридорі суду вітається із суддею, з яким знайомий по попередніх справах.

Водночас адвокат може і не вітатися, а тримати в кишені передоплачений телефон з номером судді й вирішувати питання позасудово скільки заманеться… При цьому щодо етичності у вартових адвокатської деонтологічної цноти питань не виникне.

Наприкінці дискусії таки проторувала собі дорогу думка, що забагато уваги органи адвокатського самоврядування приділяють адвокатським ФБ-сторінкам і шукають неетичні прояви не в тому місці.

Очевидно, одним з важливих пунктів реформи адвокатури в частині етики має стати або виключення згадки про соцмережі з Правил адвокатської етики або надання чинним регулятором (НААУ) розлогого і ґрунтовного коментаря щодо їх тлумачення й застосування.

Фото надане АПУ

Поділитися

Твітнути