Судова практика
Адвокат, від якого відмовився обвинувачений та повноваження якого було припинено до ухвалення вироку, не має права подавати апеляційну скаргу на нього
5 жовтня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 379/36/21 залишив без задоволення касаційну скаргу адвоката, який посилався на порушення права на захист.
Ухвалою місцевого суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято відмову обвинуваченого від захисника.
Вироком цього ж суду обвинуваченого засуджено за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297 КК.
Ухвалою апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою адвоката, від якого відмовився обвинувачений, на вирок місцевого суду закрито, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Читайте також: Докази, одержані від потерпілого без дотримання вимог КПК, є недопустимими
У касаційній скарзі адвокат зазначав, що місцевий суд незаконно прийняв відмову від захисника, грубо порушивши право обвинуваченого на захист. У зв’язку з цим він оскаржував в апеляційному порядку як ухвалу, так і вирок місцевого суду, а апеляційний суд безпідставно не постановив жодного рішення щодо оскарженої ухвали місцевого суду, що потягло необґрунтоване повернення апеляційної скарги з підстав її подання особою, яка не має на те права.
Верховний Суд вказав, що з журналу судового засідання та технічного запису судового процесу вбачається, що у суді обвинувачений наполягав на тому, що він не бажає, щоб його інтереси захищав адвокат та підтвердив свою позицію після надання можливості для конфіденційного спілкування з цим захисником.
Читайте також: Неприведення КПК у відповідність до рішення Конституційного Суду не є підставою для застосування скасованих таким рішенням норм
При цьому місцевий суд переконався не тільки в добровільності такого бажання обвинуваченого, а й у тому, що участь захисника у цьому кримінальному провадженні не обов’язкова відповідно до вимог ст. 52 КПК, оскільки фігурант не обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Одночасно суд дослідив висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого обвинувачений хоча і страждає на легку розумову відсталість, психічні та поведінкові розлади, пов`язані з вживанням алкоголю, проте за своїм психічним станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
З огляду на те, що у суду не було підстав для відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого, то він прийняв відмову останнього від захисника, постановивши ухвалу без виходу до нарадчої кімнати шляхом фіксування в журналі судового засідання, що не є порушенням кримінального процесуального закону.
Після ухвалення цього рішення у кримінальному провадженні повноваження адвоката як захисника були припинені, а обвинувачений виявив бажання здійснювати свій захист самостійно.
Незважаючи на це, адвокат подав апеляційну скаргу як на ухвалу місцевого суду, яка окремому оскарженню не підлягала, так і на вирок місцевого суду, серед іншого, заявляючи про те, що відмова обвинуваченого від захисника була зумовлена тиском з боку прокурора та суду.
Переконавшись у вільності позиції фігуранта по відмові від захисника, а також у тому, що у кримінальному провадженні повноваження адвоката як захисника були припинені до ухвалення вироку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду за апеляційною скаргою особи, яка не має права на її подання.
За висновком ВС, оскільки апеляційний суд не розглядав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду відносно фігуранта, подану не уповноваженою на те особою, то, відповідно, його предметом перевірки не могли бути й ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення, яким завершилося провадження в суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
