Для кваліфікації дій як шахрайства не обов’язково встановлювати, чи усвідомлював обвинувачений, кому саме та на яких підставах належить чуже для нього майно

14 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 419/703/16-к задовольнив касаційну скаргу прокурора, визнавши передчасним висновок апеляційного суду про відсутність у діях особи складу злочину.

Військовий комісар обвинувачувався у тому, що він шляхом обману заволодів майном, яке належить іншій особі.

Місцевий суд визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, звільнив від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження.

Апеляційний суд цей вирок частково скасував та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням фігуранта у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю встановлених достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. В інший частині вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків, що незалучення свідка в якості потерпілого у цьому кримінальному провадженні свідчить про відсутність обов’язкового елемента об’єктивної сторони складу шахрайства.

Читайте також: Кримінальна відповідальність за шахрайство настає у разі, коли особа усвідомлює, що не має будь-якого дійсного чи уявного права на майно, яким заволодіває

Верховний Суд вказав, що за висновком апеляційного суду наявність потерпілого є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 190 КК, оскільки саме на волю та свідомість потерпілого здійснюється протизаконний вплив у формі обману. При цьому, потерпілим є власник майна, або особа, у віданні чи користуванні якої таке майно перебуває на законних підставах.

Проте викладені в оскарженому судовому рішенні мотиви, на яких ґрунтується висновок апеляційного суду, не відповідають змісту закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо кваліфікації діяння за ст. 190 КК.

У кримінально-правовому та кримінальному процесуальному змісті поняття складу об’єктивної сторони злочину потерпілий з’являється у разі заподіяння шкоди внаслідок вчинення злочину.

Читайте також: Шахрайство відрізняється від цивільно-правових деліктів тим, що винна особа вже в момент заволодіння майном має на меті його привласнити, а зобов’язання – не виконувати

Необхідною і достатньою складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб’єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявлюваного права на нього. Вказівка в ст. 190 КК на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв’язку між його об’єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно встановити за змістом цієї кримінально-правової норми, свідчить про те, що кримінальна відповідальність за шахрайство пов’язана, як правило, не з встановленням ознак конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).

Усвідомлення винуватим, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, ввівши в оману (обманувши) власника предмета злочину чи іншу особу, у фактичному володінні якої перебуває предмет злочину, не є обов’язковим для встановлення ознак шахрайства, якщо не йдеться про врахування матеріального становища конкретного потерпілого за ч. 1 ст. 190 КК.

Отже, висновок апеляційного суду з мотивів, викладених в оскарженому рішенні, про відсутність у діях фігуранта складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, Верховний Суд визнав передчасним наслідком неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 р. у справі № 712/48/15-к).

Крім того, ст. 190 КК не вимагає, щоб особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто той, кому заподіюється майнова шкода) збігались (постанова від 7 лютого 2019 р. у справі № 489/4597/14-к).

За таких обставин Верховний Суд скасував оскаржувану ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути