Для встановлення дезертирства не важливо, коли в особи виник намір ухилитися від служби, – в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами

30 січня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 336/5209/22 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який доводив відсутність складу дезертирства в діяннях його підзахисного.

Вироком районного суду військовослужбовця засуджено за самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби (дезертирство), вчинене в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 408 КК України).Апеляційним судом вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання.

У касаційній скарзі захисник стверджував, що суди безпідставно кваліфікували дії засудженого за ч. 4 ст. 408 КК України, оскільки в нього не було такої мети як ухилення від військової служби не тимчасово, а назавжди. Зокрема зазначав, що  відсутність факту притягнення фігуранта до адміністративної відповідальності за спробу незаконного перетину кордону України підтверджує, що у нього не було наміру перетнути державний кордон, а відповідно і мети ухилитися від військової служби назавжди.

Читайте також: Для встановлення дезертирства судам необхідно досліджувати та брати до уваги докази, які підтверджують наявність у військовослужбовця мети ухилитися від служби

Верховний Суд вказав, що об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у самовільного залишенні місця служби є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.

Суб’єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.

Об’єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у:

1) самовільному залишенні військової частини або місця служби;

2) нез’явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб’єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій – коли він не з’явився в частину (до місця служби) в установлений строк.

Суб’єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов’язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.

Читайте також: Обов’язковою ознакою дезертирства є мета ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди

Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК), дезертирство (ст. 408 КК), відрізняється в основному за своєю суб’єктивною стороною. Обов’язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби, – безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

За матеріалами справи, після залишення місця служби 27 серпня 2022 р. фігурант попрямував на захід України, де перебував протягом трьох тижнів, впродовж яких його двічі було затримано працівниками прикордонної служби в безпосередній близькості із державним кордоном України та Угорщини, при цьому 18 вересня 2022 р. він був затриманий о 21:20, що ставить під сумнів його твердження про збір шипшини для продажу, і хоча він і не був притягнутий до адміністративної відповідальності за спробу незаконного перетину кордону України, водночас такі дії можуть свідчити про наявність таких намірів.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути