Судова практика
ФОП, зареєстрований до 2004 р., відомості про якого не внесено до ЄДР, не повинен сплачувати ЄСВ
1 липня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 260/81/19 відступила від висновку Верховного Суду і вказала, що особа, яка отримала свідоцтво про реєстрацію ФОП до набрання чинності Законом про реєстрацію, але не зверталася до реєстратора про включення відомостей про нього до ЄДР не є суб’єктом підприємницької діяльності і не має обов’язку сплачувати єдиний внесок.
Позивач звернувся до суду із позовом до органів ДФС щодо скасування вимоги про сплату боргу за період 2017-2018 р.р. Позов обґрунтовувався тим, що ДФС не проводило щодо позивача як фізичної особи-підприємця жодних перевірок з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску, контролюючий орган не мав у своєму розпорядженні звітності та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нараховується єдиний внесок. Крім того позивач указав, що 26 листопада 2003 р. він одержав свідоцтво про державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, а в 2011 р. припинив підприємницьку діяльність та з того часу не подавав жодних звітів та інших документів до контролюючого органу.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Суд керувався тим, що норми чинного законодавства не дозволяють контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на підставі інформаційної системи контролюючого органу.
Апеляційний суд зазначене рішення скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову повністю відмовив. Суд не погодився із висновками першої інстанції щодо обов’язковості перевірки, а також вказав, що діяльність позивача як ФОПа була припинена в 2018 р., а не 2011, а відтак позивач у вказаний період був платником єдиного внеску.
У касаційній скарзі позивач вказав, що свідоцтво про державну реєстрацію було видане до 01 липня 2004 р. з використанням бланків старих зразків і відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» втратило чинність. Ураховуючи наявність у ЄДР відомостей про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи та відсутність запису про проходження перереєстрації, вказував на відсутність у нього статусу ФОП станом на час виникнення спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 405/7/17, в якій суд вказав, що з набранням чинності Закону про реєстрацію пов’язана лише державна реєстрація включення відомостей про ФОП, а сам статус підприємця лишився незмінним.
Велика Палата вказала, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 р. виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 р. ознак суб’єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Особи, які бажали здійснювати підприємницьку діяльність, мали обов’язок подати реєстраційну картку. Неподання ж картки констатувало відмову особи від набуття статусу ФОП, що і виражається у визнанні нечинним свідоцтва, оформленого на бланках старого зразка.
Отже, Велика Палата ВС касаційну скаргу ФОП задовольнила частково, постанову апеляційного адміністративного суду скасувала, а рішення окружного адміністративного суду змінила з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині своєї постанови.
Підготував Леонід Лазебний
