Судова практика
Міноритарні акціонери, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій, можуть самостійно обирати між двома способами захисту
24 листопада 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/137/18 скасувала рішення судів, які під час вирішення спору щодо примусового викупу акцій не з`ясували наявності легітимної мети викупу та справедливої ціни акцій.
У січні 2018 р. особи звернулися до господарського суду з позовом до ТОВ «ДТЕК Пауер трейд» про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» продати прості акції на вимогу відповідача відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства.
Позов мотивували тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Товариства, вчинений на підставі ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки встановлений зазначеною нормою механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (далі – процедура сквіз-аут) є дискримінаційним відносно міноритарних акціонерів. Також позивачі зазначили, що спірний правочин був укладений з порушенням принципу вільного волевиявлення.
Господарський суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовив з тих мотивів, що процедура сквіз-аут не порушує права власності міноритарних акціонерів та принципу законності в розумінні ст. 1 Першого протоколу ЄКПЛ.
Розглянувши касаційну скаргу позивачів, Верховний Суд зазначив, що власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.
Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.
Процедура примусового викупу акцій відповідно до ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» є таким правочином, в якому міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.
При цьому оскільки норма ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту.
Отже, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. За вказаних обставин у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір.
Втім, вирішуючи спір у справі, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не встановлювали зазначених вище обставини, а відтак не з`ясували наявності легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає передчасними висновки судів про відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції під час проведення процедури обов`язкового продажу акцій.
Підготував Леонід Лазебний
