Судова практика
Неможливість виділення частки квартири в натурі та неприязні стосунки між співвласниками не є підставами для припинення права власності одного з них
21 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 736/659/19 задовольнив касаційну скаргу іншої співвласниці, оскільки спільне користування є можливим.
Співвласниця квартири, якій належить 2/3 частини приміщення, звернулася до іншої співвласниці, якій належить 1/3 частина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування районної державної адміністрації, з позовом про припинення права власності на 1/3 частку квартири, стягнення грошової компенсації її вартості, визнання права власності на 1/3 частку квартири. Посилалася на те, що проживає у квартирі разом із неповнолітньою дитиною та іншою співвласницею. Між ними склалися неприязні стосунки щодо порядку користування спільною квартирою, яку за висновком експертизи поділити неможливо.
Читайте також: Особливості припинення права особи на частку у спільному майні
Інша співвласниця звернулася із зустрічним позовом про встановлення порядку користування квартирою.
Місцевий суд відмовив у позові, зустрічний позов задовольнив, мотивуючи тим, що із врахуванням жилої площі спірної квартири та її планування запропонований стороною порядок користування спірною квартирою не суперечитиме належним сторонам часткам. Встановлення співвласникам порядку користування житлом з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє права спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, задовольнив позов, у задоволенні зустрічного позову відмовив.
Читайте також: Відчуження частки майна, придбаного у шлюбі, без згоди іншого з подружжя порушує його право як співвласника й після розірвання шлюбу
Розглянувши касаційну скаргу співвласниці, яка подавала зустрічний позов, Верховний Суд вказав, що тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку (постанова Верховного Суду від 9 жовтня 2019 р. у справі № 750/11178/17).
Читайте також: Квартира у багатоквартирному житловому будинку не може бути самостійним предметом іпотеки, якщо таким предметом є увесь будинок
У постанові від 18 грудня 2018 р. у справі № 908/1754/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники – фізичні особи.
Неможливість виділення частки в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні відносини між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Отже, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення місцевого суду.
Підготував Леонід Лазебний
