Судова практика
Неподання звіту боржника-фізособи про виконання плану реструктуризації не свідчить про його невиконання
Реструктуризація боргів боржника-фізособи: неподання боржником звіту про виконання плану реструктуризації не є автоматичним підтвердженням його невиконання, але не зупиняє процедуру банкрутства. Суд має оцінити добросовісність боржника, оскільки звільнення від боргів за ст. 134 КУзПБ отримує лише сумлінний боржник
28 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 927/1002/23 частково задовольнив касаційну скаргу кредитора на судові рішення, якими визнано план реструктуризації невиконаним, оголошено боржника банкрутом із запровадженням процедури погашення боргів та знято арешт з коштів боржника.
У справі про неплатоспроможність фізособи було затверджено змінений план реструктуризації боргів, зобов’язано боржника звітувати про його виконання із доказами виплати кредиторам, а також розглянуто заяву про зняття арешту з рахунків.
Суди визнали план реструктуризації невиконаним і припинили цю процедуру. Боржника оголосили банкрутом і на 12 місяців увели процедуру погашення боргів, оскільки матеріали справи не вказували на повне виконання плану (ч. 3 ст. 129 КУзПБ). З грошових коштів боржника зняли арешт, бо чинні обмеження заважали б керуючому реалізацією виконувати його обов’язки.
У касаційній скарзі кредитор просив закрити провадження у справі про неплатоспроможність через недобросовісну поведінку боржника. Він наголосив, що ця процедура не може бути інструментом для безпідставного ухилення від сплати боргів.
Верховний Суд роз’яснив, що задоволення вимог кредиторів не є основною метою провадження щодо неплатоспроможності фізичних осіб. Законодавець закцентував увагу на пріоритеті реабілітаційної процедури та допомоги саме добросовісним боржникам (ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ). Суд обов’язково повинен перевіряти добросовісність боржника до початку погашення боргів, адже недобросовісна поведінка позбавляє права на списання зобов’язань.
Суд наголосив, що, оцінюючи добросовісність боржника, суди мають враховувати ключові фактори: тривалість порушення графіка, обсяг сплачених сум, об’єктивні причини невиконання плану та інформування про них кредиторів. Також значення має ініціювання змін до плану, спроби відновити платоспроможність, неподання звітів, ігнорування вимог суду, відсутність пояснень і вибіркова активність боржника. Оскаржувані ж судові рішення не містять комплексної оцінки цих обставин.
Читайте також: Особи, які незаконно набули майно боржника, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності у межах завданих боржнику збитків
Верховний Суд урахував, що боржник не подав у строк звіт про виконання плану реструктуризації, і визнав: оскільки цей звіт є засобом судового контролю для перевірки платежів, то його неподання є суттєвим порушенням, а не формальністю. Водночас відсутність звіту не тотожна невиконанню самого плану й не блокує завершення реструктуризації. Суд має оцінити фактичне виконання плану та добросовісність боржника на основі наявних доказів.
Формальний підхід через сплив строку не повинен давати переваги недобросовісному боржнику, який ігнорує суд. Право на реабілітацію та списання боргів має лише чесний і сумлінний боржник.
Отже, оскільки суди попередніх інстанцій обмежилися лише фактом закінчення строку плану, неподання звіту та відсутності доказів його виконання, вони передчасно застосували п. 2 ч. 3 ст. 129 КУзПБ. Вони не перевірили фактичний обсяг, розмір і строки здійснених боржником платежів, не зіставили їх із графіком, не з’ясували причин порушення плану та не дослідили, чи намагався боржник змінити умови плану або домовитися з кредиторами.
Тому Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
